РОЗДІЛ 2
КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ЧИННИКІВ ТА ВАЖЕЛІВ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРАЦІ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
2.1. Оцінка сучасного стану й тенденцій розвитку інноваційної праці
в Україні
Пошук ефективних важелів активізації інноваційної праці на промислових
підприємствах неможливо здійснити без оцінки сучасного стану інноваційної
активності, загальних тенденцій і проблем розвитку інноваційної діяльності в
Україні.
Зауважимо, що інноваційна активність трактується вітчизняною економічною
енциклопедією як цілеспрямована діяльність суб’єктів підприємницької діяльності
щодо конструювання, створення, освоєння й виробництва якісно нових видів
техніки, предметів праці, об’єктів інтелектуальної власності (патентів,
ліцензій та ін.), технологій, а також упровадження досконаліших форм
організації праці й управління виробництвом [30, С. 655]. Показниками
інноваційної активності на макроекономічному рівні виступають поступове
зближення обсягів витрат кожної країни на НДДКР та капіталовкладень, кількість
об’єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій) на 1000 жителів, сальдо
зовнішньої торгівлі ними, наукоємкість продукції та ін., на мезоекономічному
рівні (рівень галузі, регіону) – кількість організацій (підприємств), які
виконують науково-технічні роботи, впроваджували інновації, придбали нові
технології, оновлення продукції галузі (або по регіону в межах окремих галузей)
кількість працюючих на промислових підприємствах, зайнятих інноваційною працею,
обсяг виконаних науково-технічних робіт, джерела їх фінансування тощо, на рівні
підприємств (мікроекономічний рівень) – виконання розробок по створенню нових
типів техніки та технологій, тривалість розробки, кількість створених зразків
нових типів машин, устаткування, їх технічний рівень, кількість освоєних вперше
нових видів принципово нової продукції, динаміка оновлення продукції, нових
видів послуг, що пропонуються ринку та ін.
Сукупність чинників, які впливають на рівень інноваційної активності
працівників промислових підприємств, наведено на рисунку 2.1.
Макроекономічний рівень
темпи зростання державних витрат на розвиток науки та освіти, раціональна
інноваційна політика держави;
стимулююча податкова, кредитна, амортизаційна політика;
співвідношення поєднання державного регулювання з важелями ринкової
саморегуляції;
інтелект нації, якість трудового потенціалу;
політика держави у сфері оплати праці, доходів, зайнятості та соціального
захисту;
ступінь розвитку конкурентного середовища;
попит на працю інноваторів, загострення конкуренції на світових ринках
науково-технічний потенціал області, ступінь співробітництва підприємств та
наукових установ, університетів;
регіональна політика щодо розвитку інновацій, залучення інвестицій, підтримки
інноваторів;
кількість підприємств у регіоні, які займаються інноваціями;
форми й методи конкурентної боротьби в регіоні
Мезоекономічний рівень
кадрова стратегія підприємства;
стан оплати інноваційної праці та матеріального заохочення інноваторів;
інноваційний менеджмент;
умови праці, можливість доступу до джерел науково-технічної інформації;
конкуренція між працівниками
Мікроекономічний рівень
Рис.2.1. Чинники, які визначають рівень інноваційної активності працівників
Сучасна наукова думка вітчизняних фахівців [ 9, 18, 27, 41, 44 ] одностайно
констатує тенденції занепаду інноваційної активності в Україні, виокремлюючи,
передусім, відсутність визначальної ролі необхідних макроекономічних чинників.
Варто зазначити, що у 90-ті роки розвиток інноваційної праці у значній мірі
гальмувала надмірна зарегульованість української економіки. Трансформаційні
процеси останніх років не сприяли подоланню монополізму. Через відсутність
розвинутого конкурентного середовища, суперечливість законодавства,
несприятливі умови розвитку бізнесу, низьку доступність кредитних ресурсів,
високий рівень втручання держави було загальмовано процес утворення нових
підприємств, формування нових робочих місць, а вже створені фірми – позбавлено
можливостей залучати персонал до активної інноваційної діяльності, внаслідок
цього велика частка підприємств намагалася на слаборозвиненому ринку отримувати
"конкурентні переваги" (пільги, преференції) шляхом зрощування з державною
владою або виходу у "тіньову" сферу економіки, перетворюючи конкуренцію у так
звану "рентну модель" [31, С. 124] (зрозуміло, що наявність криміналізованих
ознак такої моделі конкуренції не сприяло набуттю міжнародної
конкурентоспроможності інноваційної праці).
Глибинні причини низької інноваційної активності персоналу промислових
підприємств коріняться в деформаціях, до яких привів екстенсивний характер
розвитку радянської економіки, які успадкувала наша держава, і, на жаль, не
тільки не позбавилася, а й поглибила їх. Напередодні ринкових процесів
економіці України був притаманний комплекс особливостей, який неодмінно
визначає сучасні риси інноваційної діяльності і пояснює найближчі перспективи
її розвитку, зокрема:
відстала технологічна структура економіки, що стала наслідком панування
централізованої системи управління, яка не створювала стимулів для інновацій,
залишаючи конкурентоспроможними на світовому ринку переважно два види продукції
– сировину й продукцію військово-промислового комплексу, створюючи деформації у
співвідношенні виробництва продукції груп "А" і "Б" не на користь споживачів
товарів народного вжитку (населення);
висока частка (близько 25%) великих і понад великих промислових підприємств,
які за своєю організаційно-виробничою структурою, технологічною відсталістю і
відсутніс
- Київ+380960830922