РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ
МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Загальні принципи вдосконалення управління сільского-сподарськими
підприємствами в Україні за умов переходу до ринкових відносин
Управління світовим аграрним сектором переживає етап досить складних змін, які
і відбуваються під впливом глобалізації аграрних відносин та усвідомлення
людством необхідності гармонізації своєї діяльності з метою уникнення
планетарних соціально-екологічних катаклізмів та міжнаціональних суперечностей.
Нині, незважаючи на складний і не завжди успішний характер спільного вирішення
найрізноманітніших аграрних проблем, альтернативи загальнопланетарній
інтеграції та посиленню ролі єдиного управління з метою розв'язання загальних
для усіх проблем не існує. Саме тому тепер стало можливим застосування спільних
дій, спрямованих на прискорення аграрного розвитку окремих регіонів, підвищення
продовольчої безпеки людства та запобігання фізичному зникненню внаслідок
голоду цілих етносів.
На сучасному етапі управління світовим аграрним сектором здійснюється
спеціальними світовими і регіональними органами, товарними групами та мережею
неурядових організацій. Для наукового забезпечення розвитку аграрної сфери
світу в межах ООН створена консультативна група з міжнародних
сільськогосподарських досліджень (СГІАР „Consultative Group on International
Agricultural Research”), яка координує діяльність 13 міжнародних наукових
центрів. Механізм управління світовою аграрною сферою включає мету, визначену
ООН в статуті провідної своєї установи з управління аграрними процесами — ФАО,
систему швидкого, моніторингу та виявлення продовольчих криз у світі, світове
торговельне та фінансове право, механізм надання продовольчої допомоги та
сприяння аграрному розвитку відсталих регіонів.
Мета світової аграрної політики в статуті ФАО визначена як сприяння підвищенню
рівня харчування то життєвого рівня населення, ефективності розподілу
сільськогосподарської продукції, поліпшення умов проживання сільського
населення та сприяння шляхом цього розвитку світової економіки та свободи
людини'. Основні функції світового аграрного сектора згідно з даною метою
мають виражений соціальний характер і полягають у виробництві в достатній
кількості продуктів харчування як однієї з передумов забезпечення
життєдіяльності людства.
Результативність роботи підприємств залежить від їхньої можливості швидко
орієнтуватися в нових економічних умовах. Вивчення передового досвіду показує,
що в період утворення ринкової економіки виживають не стільки ті, що мають
величезний виробничий потенціал, скільки ті, що змогли точно врахувати
кон’юнктуру ринку, цілком використовувати всі приналежні їм ресурси, більш
спритні в реагуванні на зміну макро- і мікроекономічних умов. Тому
найголовнішою складовою ефективності виробництва стає адаптація економіки
підприємства до зміни умов господарювання. Але ступінь адаптованості залежить
від урахування макроекономічних умов господарювання [120].
У той же час ніякі макроекономічні, політичні й інші зовнішні умови не
виправдовують внутрішню безпорадність в організації виробництва на рівні
конкретних суб'єктів господарювання.
Виходячи з цього, варто вирішувати проблеми підвищення ефективності
сільськогосподарського виробництва, створюючи гнучкий господарський механізм на
всіх рівнях за допомогою економічних важелів із використанням змін у
соціальній, правовій і екологічній сферах.
Варто підкреслити, що зміни в навколишньому середовищі, політиці і самій
економіці дуже скороминучі, тому необхідно для виживання підприємств швидке і
гнучке маневрування всіма ресурсами.
З умов цих особливостей необхідно розвивати принципи гнучкої економіки, що
дозволяють, з урахуванням принципів ринкових відносин та екологічної специфіки
сільськогосподарського виробництва, спростити реформування агропромислового
комплексу для підприємств і їхніх працівників [130].
Основними напрямками роботи є:
1. Вивчення ринкової ситуації і визначення реальних можливостей продажу
продукції по вигідних цінах.
2. Максимальне використання всіх ресурсів господарств без суттєвих витрат на
повну переорієнтацію виробництва, що потребує значних грошових і матеріальних
ресурсів. При цьому необхідно враховувати уміння й бажання людей займатися тією
або іншою діяльністю.
3. Забезпечення необхідного мінімуму для постійного розвитку підприємств,
забезпечення фінансової ліквідності за рахунок власних коштів.
4. Розробка нових екологічно прийнятних систем землеробства для пристосування
господарств до нових умов землекористування. Розробка нових сівозмін на
невеликих земельних ділянках, зменшення розмірів ріллі.
5. Більш глибока переробка сільськогосподарської сировини в самих господарствах
для зменшення матеріальних і фінансових втрат виробників у посередницьких
ланках.
6. Раціональне використання фінансових коштів протягом року, розвиток
виробництва з високим оборотом засобів, диверсифікація діяльності для
підвищення усталеності економіки господарств, зайнятості працівників.
7. Постійний облік екологічних наслідків використання технологій підвищення
кокнурентоспроможності продукції за рахунок її екологічної чистоти. Схема
пристосування господарського механізму до умов перехідного періоду приведена на
рис.2.1.
Рис.2.1. Схема пристосування господарського механізму до умов
перехідного періоду
Таким чином, для формування ефективного агропромислового комплексу необхідні
дві складові:
- теоретична розробка підстави гнучкої економіки, адаптованої до конкретних
умов господарювання в Україн
- Київ+380960830922