РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ТА ЗМІСТ ПОЛІТИКИ “ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ” В УКРАЇНІ
Проблема природи політики “воєнного комунізму” є чи не найбільш дискусійною в
історіографії. Переважає погляд, що доводить її поступове становлення під
тиском військових та економічних обставин. Концептуальний погляд на цілі та
характер політики “воєнного комунізму” визначення її структури та провідних
риси її здійснення на практиці є необхідною умовою дослідження того впливу, що
вона справляла на соціально-політичне становище на селі.
2.1. Формування “воєнно-комуністичного” курсу радянської влади та зміст
політики “воєнного комунізму”.
Як свідчать дані економічної статистики, до 1917 р. стан господарства
Російської імперії залишався стабільним і навіть характеризувався вираженим
економічним зростанням. Можна спостерігати позитивну динаміку виробництва в
базових галузях господарства. Позитивні зміни в економіці були наочні і
неодноразово відзначались фахівцями. Більш ніж в тричі зріс обсяг виробництва в
машинобудуванні. [207, С. 608] В промисловості активно проходив процес
акціонування та реконструкції застарілих виробництв, посилилася тенденція до
утворення прогресивних форм виробничої та фінансової кооперації – трестів,
концернів, фінансово-промислових груп. Прискореного розвитку зазнали передові
та високотехнологічні галузі виробництва (хімічна, електротехнічна,
транспортне, верстато- та машинобудування).
Про подальше підвищення ефективності виробництва в промисловості свідчать і
такі дані: незважаючи на широке залучення некваліфікованої робочої сили та
труднощі зі своєчасним оновленням основних фондів, продуктивність праці зросла
в 1916 році порівняно з 1913 р. на 7,9 %.
Індекс цін за станом на лютий 1917 р. в порівнянні з 1913 р. зріс в 2,8 рази,
що вказує на помірні темпи інфляції; до листопада 1916 р. Державному банку
вдавалося підтримували заснований на золотому стандарті грошовий обіг. [207, С.
614]
Стабільність господарства базувалась і на великому сільськогосподарському
потенціалі. Розроблені за відомостями сільськогосподарських переписів 1916 та
1917 рр. продовольчі баланси вказують на наявність передумов для високої
насиченості внутрішнього ринку продовольства та існування навіть досить значних
надлишків виробництва хлібів над споживанням. “Казати про нестачу хлібів в
Росії за час, що розглядається, не доводиться і не можна: їх більш ніж
достатньо”. [173, С. 127]
Здійснені М. Кондратьєвим дослідження продовольчих ринків вказували на суттєву
їх особливість: провідним постачальником продовольчих товарів виступали дрібні
напівнатуральні селянські господарства, що за несприятливих умов були схильні
до зниження пропозиції, використовуючи вироблене продовольство для власного
споживання. В цілому, ця тенденція могла бути довготривалою та мала значну
економічну інерцію.
За даними продовольчих балансів, що були розраховані за підсумками
сільськогосподарських переписів 1916 та 1917 рр., навіть без врахування
продовольчих ресурсів України, Росія була цілком здатна забезпечити себе
продовольством. Україна ж формувала товарні ресурси продовольства в розмірі
біля 0,5 млрд. пудів хліба. [393, С. 122]
Як наслідок, відносно стабільним залишалось і народне споживання. Хоча висока
питома вага військових витрат і сприяла зниженню реальної заробітної плати,
розміри якого залишаються досить суперечливими, наявним є, що воно аж ніяк не
сягнуло критичного рівня. За даними промислового перепису 1918 р., який було
здійснено в центральних губерніях РСФРР, в 1916 році порівняно з 1913 р.
реальна заробітна плата робітників в цілому зросла на 7,8 %. І якщо в таких
високооплачуваних групах виробництва як обробка шовку, поліграфія, енергетика
зниження сягало більш ніж 20 %, то в металургії, машинобудуванні, хімічній
промисловості спостерігалося збільшення реального заробітку на 5,6 – 19,2 %.
[351, С. 189-191] За обробленими даними бюджетних обстежень робітників
Петрограду, зокрема, зростання реального доходу робітників в 1916 році
порівняно з 1913-м сягнуло 32%. [335, С. 197]
Таким чином, економічна ситуація в 1914 – 1916 рр. в цілому залишалась
стабільною і навіть характеризувалась позитивною динамікою. Господарство
країни демонструвало свою здатність ефективно працювати в умовах війни. Можна
стверджувати, що економічне зростання 1909 – 1913 рр. було в 1914 – 1916 рр.
продовжене. В господарстві імперії не спостерігалося процесів, що свідчили б
про його системну кризу, а тим більш “розруху”. Різке погіршення економічної
динаміки в 1917 році слід пов’язувати перш за все зі зрушенням фінансової
рівноваги внаслідок нездатності Тимчасового уряду протидіяти масовому
страйковому руху та економічно необґрунтованому зростанню заробітної плати,
поєднаному зі зменшенням робочого часу. Зниження виробництва в промисловості і
зростання темпу інфляції, масовий страйковий рух, падіння продуктивності праці
та призупинення роботи підприємств, які не могли в цих умовах залишатися
прибутковими, є характерним саме для умов 1917 року; проте, як свідчать данні
статистики, навіть в кризовому 1917 році основні виробничі показники не були
меншими за рівень 1913 р., а рівень реальних доходів робітників зменшився лише
на 14,7 %. [351, С. 189-191]
Більш глибокі протиріччя викликала політика Тимчасового уряду в аграрному і
продовольчому питаннях. Схвалене Тимчасовим урядом рішення про прийняття
державою відповідальності за продовольче забезпечення всього населення імперії
йшло всупереч аграрному характеру її економіки і структурі виробництва в
сільському господарстві, не було підкріплене наявними економічними ресурс
- Київ+380960830922