Ви є тут

Патологічні зміни в нирці при нирковій коліці. Тактика лікування і профілактика ускладнень

Автор: 
Бойко Андрій Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000713
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2 КЛІНІЧНИЙ МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Загальна характеристика обстежених хворих
В основній частині дисертаційної роботи наведені дані обстеження, їх аналіз та
лікування хворих під час ниркової коліки та після усунення гострого або
хронічного порушення уродинаміки. Всього 106 хворих. Для порівняння отриманих
даних була обстежена і контрольна група здорових людей, яка склала 13 чоловік.
Проаналізовані випадки нефректомій у обстежених нами хворих в урологічному
стаціонарі з приводу ускладнень ниркової коліки.
Дослідження проводилось з лютого 1998 по травень 2001року. Хворі знаходились на
стаціонарному лікуванні на базі кафедри урології Київської медичної Академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика в урологічному відділенні Київської
міської клінічної лікарні №6, проходили обстеження на кафедрах радіології
Національного медичного університету ім. А.А. Богомольця і КМАПО, та в
лабораторії сечокам`яної хвороби Інституту урології АМН України.
Із 106 обстежених хворих чоловіків було 59 ( 55,7% ), жінок 47 (44,3%) .
Більшість 87 хворих, що складають 85%, були віком від 18 до 60 років, меншість
15 (15%) хворих віком від 61 до 70 років.
Хворих з правобічною нирковою колікою було 55 (54%), з лівобічною відповідно 47
( 46%).
Таким чином, ниркова коліка спостерігалася у обстежених нами хворих частіше з
правого боку і більшість у чоловіків.
У дослідженні хворих важливу роль відводили вивченню скарг, розвитку
захворювання, його клінічному перебігу та даним об`єктивного огляду. При
аналізі анамнестичних даних враховували період часу вперше фіксованої хворим
ниркової коліки, динаміку, симптоматику, особливості харчування, поведінки,
режиму, та інші фактори, які могли сприяти появі ниркової коліки.
Особливу увагу звертали на локалізацію і іррадіацію, характер, причини
виникнення больових відчуттів і їх тривалість.
Усім хворим проводили повне клінічне обстеження, яке включало: загальний аналіз
крові, креатинин, сечовина, білірубін, електроліти крові та стан згортуючої її
системи, загальний аналіз сечі, її рН та електроліти; при необхідності
підраховували лейкоцити за методом Нечипоренка, бактеріологічне дослідження
сечі, УЗД нирок та сечових шляхів, оглядову та екскреторну урографію.
В залежності від стану порушення уродинаміки всі хворі розподілені на три
групи.
Першу групу складають 42 хворих з гострим порушенням уродинаміки, тобто з
нападом ниркової коліки. В цій групі обстеження проводилось в день коліки після
її тимчасового медикаментозного купування. Правобічна ниркова коліка була у 24
хворих, лівобічна у 18 хворих. За даними УЗД, оглядової та екскреторної
урографії сечові шляхи розширені вище обструкції. Конкремент МСС діагностований
у 12 чоловік (28,5%), в верхній третині сечоводу у 7 (16,6% ), в нижній третині
сечоводу у 19 (45,2%), відсутній конкремент у 4 (9,5%) хворих.
Загальні аналізи крові та сечі у 39 хворих знаходилися в межах норми крім 100%
еритроцитурії та протеїнурії.
У трьох хворих (7,1 %) перед поступленням в стаціонар з появою ниркової кольки
на третю добу підвищилась температура тіла до 41° С , з`явилась лихоманка,
зниження артеріального тиску, виражена інтоксикація. При лабораторному
дослідженні лейкоцитоз досягав 40 х 109/л, з різким здвигом лейкоцитарної
формули вліво, еозинофілія, зменшення кількості моноцитів і різке збільшення
ШЗЕ. В сечі має місце протеінурія, лейкоцитурія, бактеріурія. При пальпації
нирка збільшена, болюча, напружена, відмічається захисне напруження м`язів
поперекової ділянки і передньої стінки черева. При УЗД – розширення порожнинної
системи нирки, контур нирки не чіткий, паренхіма набрякла, нирка збільшена в
розмірах. У цих хворих виник гострий гнійний пієлонефрит. Проведене оперативне
лікування – декапсуляція нирки, нефростомія. В одному з випадків за даними УЗД,
в центральній частині нирки ехо від`ємна структура без чітких контурів 28х35
мм, виник карбункул нирки. На жаль, оперативне лікування з втратою органа -
нефректомія.
В другу групу ввійшли 37 хворих, у яких після консервативного лікування на
протязі 7-ми діб відійшов конкремент - 24 (64,8%) і виявлена кристалурія у 4
(10,8%), у 9 (24,3%) проведена катетеризація сечоводу. Катетеризацію правого
сечоводу проведено у 7 хворих, лівого – у 2 хворих.
З правого сечоводу відійшов камінець у 19 хворих, з лівого у 14 хворих.
У 16 пролікованих хворих визначений мінеральний склад конкременту, що відійшов:
7- кальцію оксалат одно водний ( вевелліт)100%; 4- кальцію оксалат двоводний (
ведделліт) 100%; 1- сечова кислота 100%; 4- суміш вевелліту та веделліту в
різних співвідношеннях. Розміри конкрементів від 4 до 8 мм неправильної форми.
Дані біохімічних аналізів та загальний аналіз крові знаходились в межах норми.
За даними УЗД, оглядової урографії сечові шляхи не розширені, конкременти
відсутні, крім хворих, які закатетеризовані. Діагностувалася еритроцит - та
протеїнурія. Кількісно еритроцит – та протеінурія більш виражена, чим у хворих
першої групи.
Додатково в цій групі в 9 пацієнтів нами проводилась рН-метрія і вивчення рівня
сечової кислоти сечі. Виконувалась рН-метрія і вивчення сечової кислоти в сечі,
взятої із катетера при катетеризації сечоводу з боку кольки і сечового міхура,
а після відходження конкременту із сечового міхура.
Третю групу склали 27 хворих, у яких діагностовано тривалий період находження
конкременту (від місяця до року і більше) в сечоводі. Згідно анамнезу, у
кожного хворого була ниркова коліка на початку захворювання. В момент
обстеження хворих турбував постійний тупий біль в поперековій ділянці на боці
попередньої коліки. За даними УЗД, оглядової та екскреторної урографії сечові
шляхи розширені вище