Ви є тут

Патогенетичне значення порушень лімфатичної системи при обструкції верхніх сечових шляхів і запальних захворюваннях нирок та їх лікування.

Автор: 
Довбиш Михайло Афанасійович
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0506U000092
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. 1. Клінічна характеристика власних спостережень
Обстежено 453 хворих з обструкцією верхніх сечових шляхів (ОВСШ) у віці від 17
до 77 років (середній вік 47 ± 7 років), які знаходились в 1996 - 2005 роках на
лікуванні в клініці урології Запорізького медичного університету на базі
міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в м. Запоріжжі. Чоловіків
було 208 (45,9%), жінок – 245 (54,1%). Із 453 пацієнтів (табл. 2. 1) з ОВСШ
Таблиця 2. 1
Розподіл хворих з обструкцією верхніх сечових шляхів в залежності від віку та
нозологічної одиниці
Нозологічна одиниця
Кількість хворих та їх вік (у роках)

Всього
До 20
20 - 44
44 - 59
60 – 74
> 75
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
СКХ
42
82
18
109
24
73
16
29
6,4
335
74
Вади
12
2,6
12
2,6
16
3,5
0,7
52
11
Нефро-птоз
1,3
10
2,2
1,3
0,2
23
ДГПЗ
0,9
15
3,3
1,3
25
Інші
12
2,6
0,2
18
при обстеженні сечокам’яну хворобу (СКХ) діагностовано у 335 (74%) випадках,
вади розвитку сечовивідної системи у 52 (11%), нефроптоз у 23 (5%), доброякісну
гіперплазію простати (ДГПЗ) у 25 (6%) чоловік і у 18 (4%) жінок була
вагітність. Серед хворих, що спостерігались до 20 років було
65 (14%) пацієнтів , від 20 до 44 – 118 (26%) хворих, від 45 – до 59 років –
134 (30%), від 60 до 74 – 98 (22%) і більше 74 років було 38 (8%) чоловік.
При госпіталізації всі 453 пацієнта з обструкцією верхніх сечових шляхів (табл.
2. 2) в залежності від наявності та характеру ускладнення були розділені на три
групи. В першу групу ввійшло 232 хворих (51%) з нападом ниркової коліки (НК), в
другу групу - 158 пацієнтів (35%) на гострий
Таблиця 2. 2
Розподіл хворих з обструкцією верхніх сечових шляхів на групи в залежності від
характера ускладнення та методу лікування
Нозологічна одиниця
Хворі з нирковою колікою - перша група (n - 232)
Хворі на гострий серозний пієлонефрит - друга група (n - 158)
Хворі на гострий
гнійний пієлонефрит -третя група (n - 63)
Основна підгрупа
Контроль-на підгрупа
Основна підгрупа
Контроль-на підгрупа
Основна підгрупа
Контроль-на підгрупа
абс
абс
Абс.
абс.
абс.
абс.
СКХ
Вади
Нефр-оптоз
ДГПЗ
Інші
104
12
82,5
9,5
6,4
1,6
86
12
81,1
11,3
7,6
49
14
10
59,8
17
4,9
12,2
6,1
46
11
12
60,5
14,5
4,0
15,6
5,4
26
76
12
23
80
10
Всього
126
100
106
100
82
100
76
100
34
100
29
100
серозний пієлонефрит (ГСП), а 63 хворих (14%) на гострий гнійний пієлонефрит
(ГГП) склали третю групу. Кожна група хворих, в залежності від характеру
медикаментозного лікування та оперативного втручання були розділені на основну
підгрупу, в якій призначали різні види лімфостимулюючої
терапії та виконували оперативне втручання зі збереженням лімфатичних судин, та
контрольну підгрупу, хворі якої отримували традиційне медикаментозне та
хірургічне лікування.
В першій групі пацієнтів з НК 126 осіб склали основну підгрупу, яким
застосовували загальну лімфостимулюючу терапію, а 106 хворих, які лікувались
загальноприйнятими методами медикаментозної терапії склали контрольну підгрупу
(табл. 2). В другій групі, до основної підгрупи ввійшли 82 пацієнта на ГСП, які
отримували загальну та регіонарну лімфостимулюючу терапію, а 76 хворих склали
контрольну підгрупу, яким призначали традиційні методи лікування. В третій
групі хворих, основну підгрупу склали 34 пацієнта, у яких оперативне втручання
виконувалось за розробленим методом шляхом капсулотомії зі збереженням
лімфатичних судин фіброзної капсули нирки та застосовувалась загальна і
регіонарна лімфостимулююча терапія, а контрольну підгрупу - 29 хворих, котрим
проводилось хірургічне втручання та медикаментозна терапія загальноприйнятими
способами.
Загальна лімфостимуляція базувалась на підвищенні гідродинамічного тиску в
системі мікроциркуляції зі зміщенням рівноваги “фільтрація-реабсорбція” в бік
збільшення фільтрації. При коливаннях артеріального тиску в межах 110/65 –
125/75 мм. рт. ст., а ЦВТ – 5 - 6 мм. рт. ст. рівень середньокапілярного тиску
достигає 10 – 25 мм. рт. ст., що забезпечує збільшення фільтрації та
лімфоутворення. Рівень СКТ розраховується [272] по формулі:
СКТ = САТ/6 + 5/6 ЦВД , де
СКТ - рівень середньокапілярного тиску; САТ – системний артеріальний тиск; ЦВТ
– центральний венозний тиск.
Хворим призначали медикаментозні препарати, які [32, 33] впливають на всі ланки
лімфоутворення та лімфодинаміки: а) для підвищення гідродинамічного тиску крові
при швидкості введення 4,5 мл/хв (85-90 крапель за хв) - ізотонічний розчин
хлориду натрію (18 мл/кг), розчин Рінгера (18 мл/кг), полііонний розчин
реосорбілакту (6 – 7 мл/кг; б) осмоактивні препарати: 5 – 10% розчин глюкози
(2,6 г/кг); в) препарати, які впливають на систему гемостазу та реологічну
здатність крові (антикоагулянти, дезагреганти, фібринолітики) – реополіглюкін
внутрішньовенно (6,5 мл/кг), трентал 100 мг, компламін по 2 мл 3 рази або
солкосеріл по 2 мл 3 рази на добу, гепарин 5000 три рази або фраксіпарин по 0,3
мл на добу підшкірно, 1% розчин тропафену по 2 мл внутрішньом’язово 2 рази на
добу; г) препарати, які активують скорочення лімфатичних судин та рух лімфи –
0,05% розчин прозерину по 1 мл 2 – 3 рази на добу підшкірно або пітуїтрин 5
одиниць (1 мл) 3 рази на добу внутрішньом’язово, даларгін по 1 мг на 1 мл
ізотонічного розчину внутрішньом’язово 2 рази на добу; д) перорально хворим з
НК, ГСП та ГГП, які включе