Ви є тут

Економічні важелі регулювання структури промислового виробництва

Автор: 
Бєлінська Вікторія Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2003
Артикул:
0403U000818
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ТЕНДЕНЦІЙ І ПРОБЛЕМ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ
2.1. Динаміка та проблеми структурної трансформації промислового виробництва
Серед основних показників макроструктури економіки України одним з
найважливіших виступає структура промислового виробництва. Це зумовлюється тим,
що сучасна економіка в цілому може динамічно і ефективно розвиватися саме на
базі промисловості з використанням досягнень науково-технічного та
організаційного прогресу та іновацій. Тому дослідження і вирішення проблем
структурних трансформацій промислового комплексу як найбільш вагомого складника
національної економіки набувають пріоритетного значення.
На сучасному етапі промисловість України є далеко не найбільш ефективною ланкою
економіки. В 1990-1996 роках спостерігався значний спад промислового
виробництва (табл.2.1). Перші ознаки спаду в 1990 році проявили паливна
промисловість та чорна металургія. В 1991 році почалося падіння виробництва в
хімічній, нафтохімічній та харчовій промисловості, в 1992–1993 роках — в
промисловості будівельних матеріалів та легкій. Незважаючи на значне падіння
обсягів виробництва більшості галузей промисловості, виробництво в
машинобудуванні та металообробці продовжувало зростати. Причиною цього можна
вважати щорічно зростаючі інвестиції в цю галузь за період 1986-1990 рр. в
середньому на 4,9% за рік. Значне зниження інвестицій в галузь в 1991-1993
роках на 45-56% за рік привело до значного падіння виробництва в
машинобудуванні та металообробці в 1994 році на 40%.
Таблиця 2.1
Індекси обсягів виробництва продукції промисловості за галузями за 1991-2000
роки (1990р.=100%), %
Галузі промисловості
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Вся промисловість
94,8
88,8
81,9
59,5
52,6
50,0
49,1
49,1
50,9
57,5
Електроенергетика
96,4
90,0
84,5
73,6
70,0
64,5
62,7
62,7
67,3
65,3
Паливна промисловість
88,4
75,8
58,9
48,4
44,2
41,1
44,2
43,2
43,2
41,4
Чорна металургія
89,2
80,4
60,8
43,1
41,2
46,1
50,0
47,1
50,0
60,4
Хімічна та нафто-хімічна промислов
93,1
81,0
60,3
44,8
41,4
39,7
43,1
41,4
37,9
39,8
Машинобудування та металообробка
103,9
100,8
106,3
65,6
50,0
36,7
36,7
35,9
35,2
41,1
Деревообробна та целюлозно-паперо-ва промисловість*
102,4
103,3
100,8
67,5
56,1
45,5
44,7
48,8
59,3
81,3
Промисловість буд. матеріалів
100,9
97,3
83,0
51,8
37,5
25,0
22,3
23,2
23,2
22,3
Легка промисловість
98,2
102,7
89,1
47,3
31,8
24,5
24,5
25,5
27,3
38
Харчова промисловість
87,1
74,1
65,5
53,4
46,6
43,1
38,8
37,9
41,4
52,2
* За 1991-1997 роки – включаючи лісову.
Джерело: статистичні щорічники за відповідні роки.
Приріст інвестицій в чорну металургію за період 1986-1990 рр. мав від’ємне
значення і становив в середньому за рік (-0,8)%. Така тенденція продовжувалася
до 1991 року. На початку переходу економіки до ринку це призвело до зниження
обсягів виробництва продукції галузі раніше, ніж в інших галузях: в 1990 році
обсяг виробництва знизився на 4% і в 1991 на 10,8%. Період 1990-1995 рр. можна
характеризувати, як період відносно стабільних інвестицій в цю галузь,
порівняно з машинобудуванням та металообробкою. Це створило основу для
зростання обсягів виробництва. Чорна металургія почала підніматися першою.
Після падіння виробництва на 58% порівняно з 1990 роком, в 1996 році вона
показала приріст до попереднього року 11,9%.
В 1997-1998 роках ознаки зростання виробництва показують і інші галузі
промисловості, з’явились достатньо вагомі ознаки економічної стабілізації. Але
вона була зірвана впливом світової економічної кризи (1997-1998 рр.) і
серйозними помилками в здійсненні грошової і фінансової політики, яких
припустилися Нацбанк і Мінфін. В результаті валютні резерви скоротилися з 2,3
до 0,8 млрд. дол. Помітне зростання виробництва спостерігається лише в
деревообробній промисловості — за період з 1997 по 1999 роки вона зросла на
32,7%.
В другій половині 1999 року почалося зростання всієї економіки. За підсумками
року промислове виробництво зросло на 4,3%, в тому числі товарів народного
споживання (ТНС) — на 7,2%. В подальші роки виробництво в цілому по
промисловості продовжувало зростати: в 2000 році на 13%, в 2001 році на 14%.
Оцінюючи сучасний стан промисловості, слід зазначити, що серед багатьох
факторів, що сприяють формуванню негативних тенденцій в її розвитку, дужє
вагому, якщо не головну роль, відіграютть структурні диспропорції. Вони
охоплюють найбільш суттєві підвалини економіки, безпосередньо впливають на хід
стабілізації виробництва та формування збалансованого ринку [5].
Структурна недосконалість промисловості України накопичувалася роками, але її
руйнівні сили особливо гостро проявили себе в умовах формування ринкових
відносин. Одним з головних завдань ринкових реформ в Україні було здійснити
радикальні структурні зрушення в промисловості на користь випереджаючого
розвитку конкурентоспроможних галузей, які працюють на задоволення потреб
людини і насичення внутрішнього споживчого ринку, тобто перейти до соціально
орієнтованої промислової структури економіки [42,49]. Це є актуальним також
тому, що основним джерелом формування доходів бюджету є, насамперед,
виробництво товарів народного споживання [83]. Проте за минулі роки в цьому
вирішальному напрямі структурного трансформування промисловості не вдалося
зробити суттєвих кроків. Навпаки, в умовах падіння виробництва відбувалася
подальша деформація галузевої структури промисловості, про що свідчать дані
табл.2.2.
Як бачимо, тенденція є прямо протилежною тій, якої прагнули. Частка виробництва
з