РОЗДІЛ III
РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН – ПЕРЕДУМОВА СТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО РИНКУ В
УКРАЇНІ
3.1. Сучасний стан реформування земельних відносин
У зв`язку з переходом аграрного сектору України до ринкової економіки
особливого значення набуває становлення принципово нових земельних відносин та
економічної системи господарювання на землі. Земельна реформа, яка здійснюється
в Україні, спрямована на докорінну перебудову відносин землекористування,
ліквідацію державної монополії земельної власності, подолання відчуження від
землі тих, хто її обробляє, відновлення приватної власності на землю, створення
нових господарських формувань. Вона являє собою комплекс правових, економічних,
технічних і організаційних заходів, здійснення якого забезпечує вдосконалення
земельних відносин, перехід до нового земельного устрою, формування і розвиток
ринку землі.
Україна була і залишається великою аграрно-промисловою державою. Вона має
потужній земельно-ресурсний потенціал, в якому частка родючих чорноземів
становить понад 50 %, а це 7 – 8 % загальносвітової площі. Із 60,3 млн. га
земель майже 70 % припадає на сільськогосподарські угіддя, 10 млн. га лісові
угіддя. Справа за тим, щоб ефективно використовувати землю – основний засіб
виробництва [49, c.3].
Саме на це спрямовано одне із головних завдань земельної реформи –
трансформація форм власності, перерозподіл земель на основі роздержавлення і
приватизації сільськогосподарських угідь як передумови розвитку різних форм
господарювання на землі.
У ході здійснення земельної реформи відбулися істотні зрушення у формах
власності. Якщо на початку реформи всі землі перебували у державній власності,
то станом на 01.01.2000 р. у держави залишилось 48,1% земельного фонду, значна
частина земель 46,6% передана у власність недержавних (колективних)
сільськогосподарських підприємств і лише 5,3 % землі було передано у приватну
власність громадян. А ще через рік значна частина земель недержавних
сільськогосподарських підприємств перейшла у приватну власність і на
01.01.2001р. складає - 48,2 %, тоді як у колективній залишилось лише 1,8 %, у
власності держави – 50,0% (Додаток Д).
Аналогічна ситуація спостерігається у 2001р. при розподілі за формами власності
земель сільськогосподарського призначення та ріллі (див. рис.3.1).
Приватні угіддя становлять відповідно 68,8% із них ріллі - 76,5%, у колективній
власності сільськогосподарських угідь залишилось 1,7 % , з них - 1,5 ріллі,
29,5% сільськогосподарських угідь (з них 22,0% ріллі) – перебуває у власності
держави.
Найвища питома вага державних сільгоспугідь залишилася у Львівській (38,9%),
Івано-Франківській (36,2%), Закарпатській (42,2%) областях, та Автономній
Республіці Крим (36,8%) (див. додаток Е).
Найвищий відсоток земель переданих у приватну власність земель
сільськогосподарського призначення у Житомирській - 76,6 , а найнижчий у
Закарпатській – 45,6% . Але в більшості областей цей показник близький до
середнього по Україні.
У колективній власності ще перебуває 12,2 , 6,9, 6,1% сільгоспугідь у
Закарпатській, Донецькій, Тернопільській областях відповідно. Тоді як у
Харківській області земель у колективній власності вже немає, а у Чернівецькій,
Вінницькій та Полтавській областях залишилось відповідно 0,2, 0,3, 0,4%.
У цілому завершено первинну приватизацію сільськогосподарських угідь країни,
яка відбувалась через безплатну передачу земель державної власності недержавним
сільськогосподарським підприємствам. Протягом 1995-1997рр. безоплатно передано
30,0 млн. га земель.
За даними Державного комітету України по земельних ресурсах станом на
01.07.2001р. 6740,8 тисяч селян набули права право на земельну частку (пай)
(згідно з списком-додатком до державного акту та внесених змін до нього). З них
отримали сертифікати вже 6564,4 тис. громадян або 97,4% (див. табл. 3.1).
Середній розмір земельного паю по Україні становить 4,2 га. Для детальнішої
характеристики цього показника проведемо економіко-статистичний аналіз та
розрахуємо показники варіації, оскільки середня
Таблиця 3.1
Видано сертифікатів та державних актів на земельну частку (пай)
Показники
01.01.2000р.
01.01.2001р.
01.07.2001р.
1.
Кількість громадян, які набули права на земельну частку (пай), тис. чол.
6164,0
6671,5
6740,8
2.
Кількість громадян, які отримали сертифікати на земельну частку (пай), тис.
чол.
6121,1
6483,1
6564,1
3.
Замінили сертифікати на державні акти, тис. чол.
136,9
299,1
1580,9
4.
п.3 до п.2, %
2,2
4,6
24,1
величина не показує розподілу біля неї варіантів осереднюваного розподілу
земельного паю по регіонах України та ступеня його коливання. Користуючись
даними додатку Ж побудуємо допоміжну таблицю.
Таблиця 3.2
Варіаційно-інтервальний ряд розподілу регіонів України по
середньому розміру земельного паю (станом на 01.01.2000р.)
Групи
Кількість у групі
Середнє значення інтервалу
Зважене середнє значення інтервалу
Відхиле-ння від середньої
Зважене відхилен-ня
Квадра-тичне відхилен-ня
Зважене квадра-тичне відхилен-ня
xср
xср f
x – xср
(x-xср) f
(x-xср)2
(x-xср)2 f
1,1 - 2,7
1,9
15,2
-2,5
-20,0
6,25
50
2,8 - 4,4
3,6
25,2
-0,8
-5,6
0,64
4,41
4,5 - 6,1
5,3
21,2
0,9
3,6
0,81
3,24
6,2 - 7,8
7,0
35,0
2,6
13,0
6,76
33,80
7,9 - 9,2
8,6
17,2
4,2
8,4
17,64
35,2
Підсумок
26
113,8
32,1
126,8
Найбільш простим показником, що характеризує різницю між найбільшим (xmax) і
найменшим (xmin) значеннями є розмах варіантів R= xmax - xmin = 8,1га. У даному
випадку, коли ми маємо показники середнього розміру земельного паю по регіонах
доречніше розрахувати середню а
- Київ+380960830922