РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ М’ЯСА ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА ВПЛИВ ОСНОВНИХ ФАКТОРІВ НА
ЙОГО ФОРМУВАННЯ
2.1. Нормативно-правова база розвитку і функціонування ринку м’яса великої
рогатої худоби
За останнє десятиріччя в аграрному секторі економіки України відбулися суттєві
зміни відповідно до ринкових умов. Найбільш переломним моментом переходу від
адміністративно-командної системи до ринку, на нашу думку, було введення
практично вільних цін у всьому народному господарстві. З цією метою вийшла
постанова КМУ від 27.12.1991 р. № 376 (376-91-п) "Про систему цін в народному
господарстві і на споживчому ринку України" і на її основі “Положення про
порядок формування і застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на
продукцію, товари і послуги” від 27. 12. 1991 р.). [1 Цей і наступні нормативні
документи, що використані в даному підрозділі отримано з CD та через інтернет з
комп’ютерної бази даних по законодавству України “ЮристПлюс”.] Дане положення
розповсюджується на підприємства, об'єднання, організації, окремі юридичні
особи (незалежно від форми власності), які виробляють та реалізують продукцію,
товари і послуги на території України і передбачає порядок формування і
застосування вільних (ринкових) цін і тарифів на продукцію, товари і послуги,
за винятком тих, на які згідно з діючим законодавством зберігається державне
регулювання цін (тарифів).
В результаті некерованої лібералізації цін створився величезний розрив у темпах
їх зростання на засоби матеріально-технічного постачання селу та на
сільськогосподарську продукцію. Була грубо порушена еквівалентність обміну між
сферами АПК. М’ясний підкомплекс став збитковим як в Україні в цілому, так і в
досліджуваному регіоні.
З часом було прийнято Закони України “Про форми власності на землю”
(30. 01. 1992 р.), “Про колективне сільськогосподарське підприємство”
(14. 02. 1992 р.), нову редакцію Земельного кодексу України (13. 03. 1992 р.).
На даному етапі було проведено роздержавлення земель сільськогосподарського
призначення та передано їх у колективну власність КСП та інших аграрних
формувань. Однак досвід показав, що передача землі у колективну власність КСП
не перетворила його членів у справжніх господарів землі. Найбагатші в світі
чорноземи перестали бути джерелом достатку і багатства народу. Український
селянин, дбайливий і вмілий господар, не мав стимулів до високопродуктивної
праці.
Для виведення українського села на світовий рівень розвитку, створення
соціально-економічних умов для відродження селянина - справжнього господаря на
землі, здійснення земельної реформи та формування повноцінного життєвого
середовища в сільській місцевості Верховною радою України в 1994 році було
схвалено Національну програму відродження села на 1995-2005 роки. Дана програма
враховувала галузеві та регіональні програми, які вже здійснювалися в
агропромисловому комплексі, прогнози розвитку галузей соціальної сфери,
демографічних процесів, зайнятості населення тощо, та мала на меті узгодити їх
між собою, забезпечити комплексність заходів відповідно до рівнів
функціонування суспільства і реалізації Закону України "Про пріоритетність
соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному
господарстві".
В цьому ж 1994 році було зроблено спробу зміцнити правовий статус членів
колективних сільськогосподарських підприємств як співвласників земель,
переданих у колективну власність. З цією метою вийшов Указ Президента України
“Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері
сільськогосподарського виробництва” від 10. 11. 1994 року. Відповідно до даного
Указу земельна реформа стала здійснюватись у напрямі паювання
сільськогосподарських угідь, які перебували у колективній власності [78,79].
Паювання передбачало виділення кожному членові КСП земельної частки (паю),
право на яку посвідчується сертифікатом. Відповідно до Закону кожний член
сільськогосподарського підприємства має право безперешкодно вийти з нього та
одержати безкоштовно у приватну власність свою частку землі (пай) у натурі (на
місцевості). Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на базі
належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства,
асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства і
організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати
під заставу, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни
цільового призначення земельних ділянок. На нашу думку, ці заходи здійснювались
дуже повільно і після проведеного паювання сільськогосподарських угідь бажаного
результату не отримали. Необхідно було реструктуризувати дані підприємства та
створити на їх основі господарські структури ринкового типу. З цією метою
вийшов Указ президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення
реформування аграрного сектора економіки” від 3. 12. 1999 року. Згідно даного
Указу всім членам КСП надається право вільного виходу з цих підприємств із
земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі
приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських)
господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших
суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
З метою формування і розвитку конкурентного середовища, яке забезпечувало б
ефективне використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринок для
підприємців, свободу споживачів у виборі товарів широкого асортименту, кращої
якості за більш низькими цінами, удосконалення біржової торгівлі
- Київ+380960830922