РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Зайнятість сільського населення на сучасному етапі ринкових перетворень
Невід'ємною рисою ринкової економіки є безробіття - тимчасова незайнятість економічно активного населення. Причинами даного явища можуть бути різні фактори. По-перше, структурні зрушення в економіці, виражені в тому, що впровадження нових технологій, устаткування зумовлює скорочення зайвої робочої сили. По-друге, економічний спад чи депресії, які змушують роботодавців знижувати потребу в усіх ресурсах, у тому числі й трудових. По-третє, політика у сфері оплати праці. По-четверте, сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки. Нарешті, по-п'яте, зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання кількості населення у працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, підвищується імовірність безробіття. Виходячи з причин безробіття, можна сформулювати його основні форми.
Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей із однієї роботи на іншу, з однієї місцевості в іншу. Причина цієї форми безробіття полягає в тому, що і люди, й робочі місця є неоднорідними, і тому потрібен певний час для пошуку й обґрунтування оптимального варіанта.
Структурне безробіття пов'язане із змінами в технологіях, а також з тим, що ринок товарів і послуг постійно змінюється: з'являються нові товари, що витісняють старі, на які немає попиту. У зв'язку із цим підприємства переглядають структуру своїх ресурсів, зокрема ресурсів праці. Як правило, упровадження нових технологій призводить або до звільнення частини робочої сили, або до перенавчання персоналу.
Сезонне безробіття пов'язане з неоднаковими обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні періоди часу, тобто в одні місяця попит на робочу силу в цих галузях зростає (і, отже, знижується безробіття), в інші - зменшується (безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а значить, і зайнятості) належать насамперед, сільське господарство та будівництво.
Циклічне безробіття визначається недостатнім сукупним попитом на товари і послуги, що викликає збільшення безробіття в тих галузях, де ці товари виробляються.
Нарешті, приховане безробіття, характерне для вітчизняної економіки. Суть його полягає в тому, що в умовах неповного використання ресурсів підприємств, зумовленого економічною кризою, вони не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень чи робочий день), або відправляють у вимушені неоплачувані відпустки. Формально таких працівників не можна визнати безробітними, однак фактично вони є такими.
Таким чином, можна вважати, що безробіття є властивою рисою ринкової економіки. Більшість дослідників вважає фрикційне і структурне безробіття неминучим, тобто рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття [6]. Відповідно рівень безробіття при повній зайнятості буде природним рівнем безробіття. Але і це поняття згодом коригується. Наприклад, у 1960-х роках у США природним безробіттям вважали 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6%, що пов'язано, на нашу думку, із зміною демографічного складу робочої сили й інституціональними змінами (рис. 2.1). Зміна демографічного складу робочої сили частково була пов'язана з тим, що жінки й молоді працівники, частка безробітних серед яких традиційно є досить високою, стали відносно важливішим компонентом робочої сили. Інституціональні зміни у сфері виплат допомоги по безробіттю були розширені як щодо кількості охоплюваних нею працівників, так і щодо її розмірів. У сукупності ці заходи збільшують фрикційне безробіття і, відповідно, його загальний рівень.
Проаналізуємо ситуацію, що склалася на світовому ринку праці в останні роки XX століття. У західноєвропейських країнах чисельність осіб, що не мають роботи, становить 7,4% економічно активного населення [30]. В основі заходів, які застосовувались для поступового скорочення безробіття, лежав процес створення додаткових робочих місць, що проходив на фоні помірних середньорічних темпів збільшення кількості економічно активного населення.
Рис. 2.1. Причини зміни природного рівня безробіття
Виходячи з даних табл. 2.1, охарактеризуємо сформований рівень безробіття в різних країнах. Так, у Японії, на відміну від північноамериканських і західноєвропейських держав, питома вага безробіття (3,2%) зросла до найвищого за всю післявоєнну історію країни рівня. Поліпшення становища на ринку праці західноєвропейських країн (яке почалося пізніше, ніж у країнах Північної Америки) не дало змогу істотно змінити ситуацію з використання трудових ресурсів у цьому регіоні. Рівень безробіття тут перевищує аналогічні показники інших розвинутих країн світу [128].
Процес зниження рівня безробіття, що спостерігався в країнах з розвинутою ринковою економікою, мав структурний характер. Із збільшенням попиту на працю у результаті прискорення темпів економічного розвитку першими залишають ряди безробітних найбільш кваліфіковані кадри. Так, у США частка безробітних серед менеджерів і фахівців знизилося в 1995 р. на 7,5%, серед фахівців із середньою освітою - на 18,1%, тоді як серед працівників сфери послуг - на 4%, кваліфікованих робітників - на 5,2%, некваліфікованих - на 3,3%.
Таблиця 2.1
Рівень безробіття в розвитих країнах, %
Країни1961-19701971-19801981-199019941995США4,66,37,265,6Канада4,66,89,510,39,3Японія1,21,82,52,93,1Австралія 1,94,37,69,78,7Німеччина0,82,77,89,69,2Франція1,64,29,312,412Великобританія1,73,9109,28,2Італія56,51011,311,1Іспанія2,45,518,424,124,1Бельгія2,14,811,212,612,4Нідерланди0,84,110,47,57,5Швеція1,72,12,587,5
Можливість працевлашту