РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ХУТРОВОГО ЗВІРІВНИЦТВА
2.1. Особливості та стан розвитку хутрового звірівництва в умовах
трансформації економіки
У різний час людьми керують різні потреби. Людина ніби почергово задовольняє
найбільш важливі для неї потреби, які стають мотивацією її поведінки,
відповідною реакцією на різноманітні стимули та гальмування зовнішнього і
внутрішнього характеру. Хутро не належить до товарів, які задовольняють
першочергові потреби людини, тому й купівля його відкладається, натомість
перевага надається товарам, які задовольняють фізіологічні потреби (продукти
харчування). Потреба у виробах з хутра виникає з досягненням певного, більш
високого рівня життя потенційних покупців і, як правило, здійснюється внаслідок
потреби в повазі або самоcтвердженні.
Хутрове звірівництво – тваринницька галузь сільського господарства, яка
здійснює сезонне виробництво продукції методом кліткового розведення хутрових
звірів [70,138]. Відповідно до загальної класифікації галузей народного
господарства ЗКГНГ, групування 21260 "Інші напрями тваринництва",
звірогосподарства, які спеціалізуються на виробництві хутросировини і м'яса
хутрових звірів, належать до підприємств, що виробляють сільськогосподарську
продукцію. Основними об'єктами звірівництва служать звірі – хижі ссавці
(Carnivora). До них відносяться представники родини куниці (Mustelidae) –
норка, куниця; родини собачих (Canidae) – лисиця, песець і інші. Додатковими
об'єктами звірівництва є нутрії та ондатри, що належать до загону гризунів
(Rodentia).
Насамперед необхідно зазначити, що кліткове звірівництво відносно молода галузь
народного господарства (відомості про перші звірогосподар-ства датовані
1902-1906 рр.). Існуючі на той час технології вирощування хутрових звірів були
недосконалими, що призводило до високої собівартості хутра. Іншими словами,
воно було неконкурентоздатне порівняно з хутром, добутим мисливцями. Значного
розвитку галузь набула з настанням науково-технічного прогресу і різким
збільшенням попиту на хутро. За даними експертів, попит на нього на світових
ринках у найближчі 4-7 років зросте на 10-12% [13,172].
Слід наголосити, що поряд з негативом у даній проблемі (промислове використання
природи, живих істот) є низка ознак позитивного плану. До них відносимо
передусім суттєву необхідність задоволення зростаючого попиту на хутросировину
на світовому ринку. Якщо раптово, протягом 3-4-х років зупинити промислове
вирощування хутрових звірів, не зменшивши реально перед цим попит на хутро, вже
в найближчій перспективі катастрофічно зменшиться чисельність природної
популяції норки, лисиці та інших звірів.
Іншим позитивом промислового вирощування є значне полегшення племінної роботи у
звірівництві. За останні 12-17 років вченими вдалося отримати близько 42
кольорових варіацій хутра норки. Крім того шкурки хутрових звірів у
господарствах на 25-30% довші, що є особливо цінним при виробництві хутряних
виробів. Подібні позитивні зміни в бонітувальних характеристиках стосуються
густоти і якості хутра, ваги тварин, плодючості.
Відомо, що домінуючим напрямом звірівництва є норківництво. Поголів’я норок
становить 86,6% від загальної чисельності основного стада звірів у
підприємствах всіх форм власності і складає у 2004 р. – 226,5 тис.гол. Норка
має одну з найкращих, міцних шкурок різноманітного забарвлення. За шкалою
носкості займає 2-ге місце після калану, видри, соболя. Чисельність основного
стада лисиць та песців зменшилася у 2004 р. порівняно з 1999 р. на 65-70% і
становить у сільськогосподарських підприємствах 4,2 і 1,1 тис.гол. відповідно.
На виробництво цінного хутра нутрії припадає 6%, лисиці – 2%, песця – 1%, на
інші види (горностай, єнотовидна собака, тощо) – 2,3%.
Щодо характеристики продукції звірівничої галузі, то основною продукцією, яку
одержують від хутрових звірів є шкурки, а допоміжною є м’ясо, яке
використовують у подальшому в провареному вигляді для годівлі звірів, свиней та
птиці (на виробництво м’ясо-кісткової муки); до побічної можна віднести жир,
пух та гній. Зауважимо, що жир хутрових звірів, особливо норки, є цінною
сировиною для косметичної промисловості та виробництва лікувальних засобів
[201,с.103]. Наявність значних обсягів жиру дозволяє підприємствам організувати
на основі міжгосподарської кооперації миловарень завод з цехом з виробництва
косметики. Пух звірів – це цінна сировина для виготовлення ватину. Своєчасний
збір пуху дозволяє зайняти надмірну робочу силу на виробництві в'язаних виробів
і знизити сезонність праці в галузі. З гною звірів, в якому міститься до 1-4,5%
азоту, виготовляють концентроване добриво, яке є цінним органічним добривом.
Не дивлячись на те, що вартість побічної продукції незначна, вона може бути
додатковим джерелом доходів. Як галузь народного господарства, у майбутньому,
хутрова індустрія може стати одним з головних джерел експорту. Розведення
звірів покликано забезпечити потреби внутрішнього і зовнішнього ринків у
натуральному хутрі, оскільки хутро – це не лише необхідний вид товару для
населення нашої країни, але й предмет експорту. Так, у 1998 р. імпорт хутра з
Росії в Україну склав 4,5 млн.$ тоді, як Україна експортувала у Росію у 9 разів
менше – на суму 560,4 тис.$ [38, с.23-25].
Загалом, характеризуючи хутрове звірівництво, за період реформування експортні
поставки шкурок норки на зовнішній ринок зменшилися з 2450 тис.шт. у 1993 р. до
90 тис.шт. у 2004 р. тоді, як світовий обсяг виробленого хутра за цей проміжок
часу зріс на 15 млн.шт. [38,213], що пояснюється підвищеним інтересом і попитом
на натуральне хутро. При цьому осн
- Київ+380960830922