Економічна ефективність виробництва свинини на комбікормах із різними білковими добавками

РОЗДІЛ 2
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ З ВИРОБНИЦТВА СВИНИНИ НА КОМБІКОРМАХ ІЗ
РІЗНИМИ БІЛКОВИМИ ДОБАВКАМИ
2.1. Матеріали і методи досліджень
Економічну ефективність виробництва свинини з використанням різних білкових
добавок визначали шляхом науково-виробничого експерименту.
Дослід проводили в агрокомбінаті «Слобожанський» Чугуївського району
Харківської області, аналіз якості м’ясосальної продукції й економічні
розрахунки – у лабораторіях Інституту тваринництва Української академії
аграрних наук.
Утримували і годували тварин в умовах племрепродуктору агрокомбінату. При цьому
не змінювали технологічних норм утримання, принципів формування виробничих
груп, норм годівлі тварин і технологію згодовування кормів, прийняту на
племрепродукторі.
Для проведення досліду було підібрано 4 групи свиноматок великої білої породи
по 30 голів у кожній.
Тварин підбирали за принципом аналогів: враховували вік, живу масу, кількість і
якість опоросів. Відтворення велося методом штучного запліднення. Щодня по
наявності статевої охоти осемінювали по 8 – 9 свиноматок і розподіляли по
групах.
Після запліднення тварин мітили і розміщували в індивідуальних станках. Робили
відповідні записи в журналах. Через місяць, після виявлення неплодотворних
запліднень умовно-поросних свиноматок формували в групові станки (по 15 голів у
кожнім) і передавали в цех поросних свиноматок.
Годівлю проводили за наступною схемою (табл. 2.1.)
Таблиця 2.1.
Структура кормів по групах, (% по масі)
Види кормів
I група (контроль)
II група (соняш-никовий жмих)
IIIгрупа (соєвий шрот)
IV група (дріжджі+ соняшн. жмих)
Зернова група-всього
83,3
80,1
80,2
80,2
у тому числі:
дерть пшенична
25,0
23,9
23,9
23,9
дерть кукурудзяна
25,0
23,9
23,9
23,9
дерть ячмінна
25,0
23,9
23,9
23,9
дерть вівсяна
0,7
0,7
0,7
0,7
дерть горохова
1,8
2,1
2,1
2,1
висівки пшеничні
5,8
5,6
5,8
5,8
Білкова група -
всього
11,7
14,9
14,8
14,8
у тому числі:
рибне борошно
1,1
1,1
1,1
1,1
м’ясокісткове борошно
0,9
0,9
0,9
0,9
сухі молочні відвійки
0,8
0,8
0,8
0,8
соняшникова макуха
4,3
12,0
7,0
соєвий шрот
3,1
12,0
дріжджі кормові
1,5
5,0
лізин
0,1
Трав’яне борошно
2,1
2,1
2,1
2,1
Мінеральні корми - всього
1,9
1,9
1,9
1,9
в тому числі:
сіль кухонна
0,4
0,4
0,4
0,4
фосфати
0,9
0,9
0,9
0,9
крейда
0,6
0,6
0,6
0,6
Премікси
1,0
1,0
1,0
1,0
Всього:
100,0
100,0
100,0
100,0
Таким чином, перша група була контролем і годувалася комбікормами, структура
яких склалася в господарстві. Основним джерелом білку в II-й групі був
соняшниковий шрот (жмих), що складав 12% за масою, у III-й групі - соєвий шрот
(12%), у IV-й групі вводили 5% кормових дріжджів і 7% соняшникового шроту.
У досліді враховували: запліднюваність свиноматок по першому заплідненню,
багатоплідність, крупноплідність, збереженість поросят у гнізді, масу гнізда
при відлученні, середньодобовий приріст. Вели облік витрат вказаних комбікормів
по кожній групі.
Собівартість 1 ц корм. од. розраховували з урахуванням реалізаційної ціни
покупних інгредієнтів комбікормів.
Після відлучення поросят (у 2міс.) за принципом аналогів сформу-вали 4 дослідні
групи молодняку по 50 голів у кожній. Їх підбирали з урахуванням живої маси, що
істотно не відрізнялася по групах.
У період дорощування, що тривав 60 днів, враховували збереженість молодняку,
енергію росту, витрати комбікормів по кожній групі. З метою недопущення стресів
зважування кожної голови робили при постановці і знятті з дорощування.
Загальні принципи структури комбікормів на дорощуванні були такими ж, як і при
годівлі свиноматок. Премікс вводився стандартний відповідно до прийнятої
технології.
При знятті з дорощування збережений молодняк, не порушуючи цілісності груп,
передавали на відгодівлю (по 25 голів в станок). На відгодівлі, що тривала у
середньому 165 днів, враховували збереженість молодняку, загальні витрати
комбікормів по кожній групі. Після зняття з відгодівлі тварин індивідуально
зважували і визначали середньодобовий приріст по кожній тварині і в цілому по
кожній дослідній групі.
Забій тварин проводили у віці 285 днів.
При знятті з відгодівлі з кожної дослідної групи за принципом аналогів
відбирали по 5 тварин (типових для групи) і в умовах господарства проводили
контрольний забій.
Туші молодняку піддавали ветеринарно-санітарній експертизі згідно з вимогами
ветеринарно-санітарної експертизи забійних тваринних і м'ясних продуктів.
При контрольному забої враховували наступні показники: предзабійну живу масу,
масу парної туші, масу внутрішнього жиру, визначали забійний вихід, масу
охолодженої туші. Також визначали вихід внутрішніх органів і субпродуктів 1-й і
2-й категорії: масу голови, язика, ніжок, печінки, нирок, cелезінки, шлунку,
серця, легень і стравоходу, діафрагми серця, шкіри, жиру, кишок, крові,
калтику, хвоста.
Робили обвалку трьох туш з кожної групи і визначали в них вміст м'яса,
сала-шпигу і кісток. З досліджуваних туш були відібрані проби найдовшого м'яза
спини, сала-шпигу і середні проби.
Відібрані зразки досліджували в лабораторії якості м'яса Інституту тваринництва
УААН. Для визначення хімічного складу і якісних показників м'яса
застосовувалися наступні методики :
Первинної вологи – Томме М.Ф., [226];
2) Сирого жиру – Лукашиц Н.А., Тащилін В.О., [116];
Загального азоту – Аринушкіна Е.В., [7];
Вмісту оксипролину в м'ясі – Newman R.E.,Logan T.A., [290] і в модифікації
Моргун Э.М., [128];
Триптофану в м'ясі – Spies L.R., Chambers D.C., [301] і
Моргун Э.М., [128];
Вологоємність м'яса Ura