РОЗДІЛ 2
СИНТЕЗНО - СИСТЕМНИЙ ПІДХІД СТАНОВЛЕННЯ ПЛАВАЮЧИХ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ У КРАЇНАХ З
ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ
2.1. Ефективність здійснених економічних реформ на початку перехідного періоду
Для повного розуміння процесу проведення валютної політики у країнах з
транзитивною економікою в період переходу до ринкових реформ звернемось до
стану їхніх економік на той час. Адже здійснення економічної політики у великій
мірі пов’язане з валютною політикою. Основу цього складають такі зв’язки:
макроекономічна незбалансованість => різке коливання валютного курсу; цінова
політика => інфляція => валютний курс; експорт-імпорт => валютний курс
=>експорт-імпорт.
Тому, виділивши специфіку вихідного економічного стану кожної з країн, ми
зможемо далі об"єктивно розглянути запроваджені валютні реформи і дати повний
аналіз вибору режиму валютного курсу у досліджуваних країнах.
У перехідних суспільствах відбуваються значні зрушення у структурі суспільної
системи, що викликає порушення і в економічній стратегії. У більшості з них
слід говорити передусім про недостатню визначеність стратегічної мети. Оскільки
за останню ставився перехід до ринкової економіки, принижувалася роль
економічної стратегії, що полягала здебільшого у політиці лібералізації. У
стратегіях за умов переростання лібералізації цін, зниження бюджетного
дефіциту, антиінфляційної політики, приватизації державної власності у
стратегічні напрями відбувалося суттєве погіршення показників економічної
безпеки. Адже ці завдання мають сенс лише як складові пакету заходів
економічної стратегії, що засвідчив досвід економік повоєнної відбудови. Тому і
в Україні, де характеру стратегічних напрямів набули антиінфляційна політика,
мінімізація бюджетного дефіциту та стабілізація валютного курсу,
спостерігається тривалий економічний спад та розпад тих складових економічної
системи, що не входять до зазначених напрямів, насамперед власне виробничого
комплексу. Стабілізаційна стратегія у перехідних економіках була успішною
передусім у країнах, де держава залишила за собою роль головного реформатора
або повернула її (Польща, Угорщина, Чехія, Китай), координуючи та контролюючи
процеси економічної трансформації. Структурованість економічної стратегії
передбачає також наявність розвинених суб'єктів та об'єктів економічної
стратегії. Тому слід зазначити, що вбудовані регулятори економічної системи за
своєю формою є діями економічних суб'єктів у досягненні власних економічних
інтересів. Таким чином, адекватне функціонування системи ринкових регуляторів
можливе лише за умови здатності приватних економічних суб'єктів розробляти та
здійснювати власні ефективні економічні стратегії. У свою чергу, економічна
стратегія держави прямо чи опосередковано повинна впливати на діяльність
приватних економічних суб'єктів, формується у розрахунку на їхню раціональну
реакцію. У зв'язку з цим однією з найважливіших рис успішних стратегій
стабілізації було саме першочергове сприяння розвиткові приватних економічних
суб'єктів, зміцненню національних виробників як первинної ланки національної
економіки, відновленню та розширенню їхніх зв'язків.
Прихід “Солідарності” до влади в Польщі восени 1989 року, падіння Берлінської
стіни 9 листопада того ж року, “оксамитові” революції в Чехословаччині
незабаром після цього, повалення режиму Чаушеску в Румунії в грудні 1990 року
і, зрештою, розвал Радянського Союзу в 1991-1992 рр. відкрили епоху історичних
змін у Центральній та Східній Європі. Крах комунізму був тісно пов’язаний з
економічними процесами. Нова політична свобода в цих країнах призвела до
відходу від централізованого державного планування і вибору шляху ринкової
трансформації.
В результаті практики ринкової трансформації національні економіки країн
перехідного періоду суттєво змінили свій облік. Повністю були демонтовані
механізми командної економіки, зникли дефіцити товарів та послуг, значно
розширений їх асортимент. Проходить достатньо швидке становлення
підприємницького класу. Але не кожна із держав даної групи може похвалитися
високими досягненнями за ці роки (див. таблицю 2.1). Звичайно, що великий вплив
на початковий розвиток мали і вихідні положення. Тому спробуємо розібратися із
даним питанням більш детальніше на прикладі Польщі, Чехії та України, як країн,
що мають схоже вихідне становище, тобто поступово розвалену
командно-адміністративну систему, але в той же час досягнувши різних
результатів запровадження ринкових реформ.
Таблиця 2.1.
Економічні реформи, здійснені у Чехії, Україні та Польщі на початку 1990-х рр:
Сектор реформування
Чехія
Україна
Польща
Цінова реформа
Ціни відпущено в секторах, які вважаються конкурентоспроможними
Адміністративне підвищення цін, починаючи з 2.01.92 р. впродовж місяця ріст цін
споживчого ринку склав 385,2%,
Більшість цінових обмежень скасовані до січня 1990 р. 10% цін контролюється (на
01.01.1994 р.)
Приватизація
Початок приватизації малих підприємств. Іноземці купують лише за умови
відсутності покупців - громадян країни
Приватизація малого та середнього бізнесу.
Планувалося приватизувати 8000фірм. Продано 8 на 01.01.94р. Іноземну частку
лімітовано до 10% без дозволу.
Зовнішня торгівля
На лютий 1991 р. експортери дефіцитних товарів повинні мати ліцензії, так само
як і імпортери нафтопродуктів та військового спорядження
Залежність від критичного імпорту. Розрахунки між резидентами і не резидентами
лише в іноземній валюті (для вантажів потрібна індивідуальна, тобто разова
ліцензія
Без обмежень на імпорт. Експортні обмеження на 15 найменувань, що складає 1%
сукупного експорту
Конверто
- Київ+380960830922