РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНИХ ЗАХОДІВ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Вступ України до СОТ є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної
політики Президента й уряду України й розглядається як системний фактор
розвитку національної економіки. Після проголошення незалежності одним із
завдань реформування економіки стала інтеграція нашої країни у світову
економіку. Цей процес виявився досить таки болісним для молодої держави – про
що свідчитимете подальший аналіз наведений у підрозділах розділу 2. Досвід
становлення економіки України свідчить про те, що її позиції на
світогосподарській арені значною мірою залежать від структури, динаміки й
ефективності зовнішньоторговельних відносин. Криза неплатежів, тривалий спад
виробництва, фінансова напруга - негативно вплинули на розвиток зовнішнішніх
зв’язків. Відсутність активної зовнішньоторговельної політики, орієнтованої на
інституційну та фінансово-економічну підтримку експорту – ускладнює відносини
держави в світовому просторі. Попри тривалу й глибоку кризу всіх сфер
господарського життя, в Україні зберігаються передумови для створення
конкурентоспроможної економіки й зміцнення позицій на міжнародних ринках. Це,
насамперед, багаті природні ресурси, вигідне географічне розташування,
кваліфікована і порівняно дешева робоча сила, потенціал ВПК, високі технології,
наука і відносно ефективна система освіти. В той же час, сировинна
спрямованість українського експорту зумовлює його вразливість до коливань цін
на світовому ринку. Висока енергоємність (металургії, хімічної промисловості)
спричиняє залежність експорту від поставок імпортних енергоносіїв, не дає
можливості спрямовувати валютні надходження від експорту на технологічне
оновлення виробництва, посилює залежність. Україна нерозсудливо втрачає свої
традиційні (і наближені географічно) ринки збуту, однак при цьому надто
повільно просуває продукцію на нові ринки. Є підстави стверджувати, що
потенціал екстенсивного розвитку експорту майже вичерпано. Отже, послідовно
рухаючись шляхом інтеграції до європейської та світової економічної й правової
системи, необхідно впроваджувати якісні зміни, насамперед, зміни в механізмах
та інструментах регулювання зовнішньоторговельною сферою, змінити також саму
структуру експорту в напрямі збільшення частки кінцевої продукції у загальному
обсязі експорту; підвищити ефективність імпортних операцій; відновити
присутність на традиційних ринках і зміцнити позиції на нових перспективних
ринках; удосконалити державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності у
відповідності з нормами й правилами ГАТТ/СОТ із метою прискорення процесу
приєднання.
Метою досліджень, обґрунтованих у даному розділі, є виявлення основних
проблемних питань розвитку зовнішньої торгівлі України на шляху приєднання до
світового торговельного простору у межах СОТ, визначення її структурних
товарних та географічних пріоритетів. Вищеозначене дозволить розробити
обґрунтовані заходи по вдосконаленню шляхів двостороннього та регіонального
інтеграційного торговельного співробітництва як засобу оптимізації процесу
приєднання до СОТ.
Тенденції розвитку зовнішньої торгівлі
В період системної трансформаційної кризи із спадом виробництва, зайнятості,
відставанням платоспроможного попиту від пропозиції та погіршенням умов збуту,
дедалі більшого значення для збереження й розвитку виробничого та
науково-технічного потенціалу набуває зовнішня торгівля. Утягуючи у сферу
міжнародного обміну близько 40% вироблюваної продукції [42], вона все помітніше
впливає на стан економіки, фінансову стабільність та платіжний баланс. Як
справедливо зазначалося ще класиками міжнародної торгівлі, вона заснована на
використанні переваг міжнародного поділу праці.
Проте, лібералізація торгівлі не тільки сприятиме подоланню
зовнішньоекономічної ізоляції, але і призведе до посилення зовнішньої
конкуренції, конкуренції нового для України – міжнародного рівня. Зросте
залежність країни від рівня конкурентоспроможності світового виробництва,
динаміки, структури та ефективності зовнішньоторговельних операцій, кон’юнктури
світових товарних ринків, стану економіки й політики основних торговельних
партнерів та ряду інших внутрішніх і зовнішніх чинників. Дамо оцінку тенденціям
розвитку зовнішньої торгівлі України, визначивши міру відкритості національної
економіки нашої держави, її участь у міжнародному розподілі праці й оцінку
інтенсивності зовнішньої торгівлі. (таблиця 2.1)
Таблиця 2.1
Оцінка інтенсивності розвитку зовнішньої торгівлі України
Показники
1996
1997
1998
1999
2000
2001
Валовий внутрішній продукт (ВВП) (млн. грн.)
81519
93365
102593
130038
175010
192319
Річний обсяг експорту (Е) (млн. дол. США)
19147,4
18970,3
16457,2
15195,5
18059,3
19809,1
Річний обсяг імпорту (І) (млн. дол. США)
18807,9
18546,3
16106,5
12959,3
15316,8
16922,6
Чисельність населення на кінець періоду (Ч) (млн. осіб)
50,9
50,5
50,1
49,7
49,3
49,1
Експортна квота,% Ке=(Е/ВВП)*100%
44,6
38,6
54,5
69,6
55,7
55,6
Імпортна квота,%
Кі=(І/ВВП)*100%
43,8
37,7
53,3
46,8
47,2
46,6
Інтенсивність міжнародної торгівлі:
Ед=Е/Ч (дол. на 1 особу);
Ід=І/Ч (дол. на 1 особу)
376,18
369,51
375,65
367,25
328,49
321,49
305,74
260,75
366,31
310,68
403,44
344,65
Зовнішньоторговельна квота Кзт = ((Е+І)*0,5/ВВП)*100%
44,2
38,1
53,9
37,8
46,8
50,6
Розраховано за даними Держкомстату України, 1996 –2001 рр.
* Курс НБУ станом на 01.12.96 р. – 1
- Київ+380960830922