Ви є тут

Зовнішньоекономічна політика ФРН (національний та наднаціональний рівні формування і реалізації)

Автор: 
Садула Любомира Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004200
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРІОРИТЕТИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ФРН
2.1. Етапи формування зовнішньоторговельної політики ФРН
Внаслідок закінчення Другої світової війни Німеччина була поділена між
державами антигітлерівської коаліції на чотири зони окупації: британську,
фра­нцузьку, американську та радянську. Із територій перших трьох зон 1949 р.
утворено Федеративну Республіку Німеччина, а з радянської — Німецьку
Демократичну Республіку. Таким чином Німеччина була поділена на дві дер­жави,
що належали до різних антагоністичних систем: ФРН — до ринкової,
капіталістич­ної, а НДР — адміністративно-командної, соціалістичної.
Поділ Німеччини на дві держави, а також наслідки війни — зруйнована
інфраструктура, втрата значних трудових і матеріальних ресурсів — змінили
зовнішньоекономічне положення ФРН. Сталися зміни і в зовнішньоторговельній
політиці країни, які визначалися переважно двома причинами:
Великі прусські землевласники втратили свою економічну і політичну владу у
східних регіонах Німеччини. Ця суспільна група дуже ефективно підтримувала в
Німецькій імперії та у Веймарській республіці антидемократичний, антизахідний
режими і політику, спрямовану проти безмитної торгівлі, натомість пропагуючи
авторитарні форми правління, східну зовнішньополітичну орієнтацію,
протекціонізм і аграрну автаркію. „З територіальним розпадом було поставлено...
політичну мету, яка повинна була звільнити німецьку зовнішньоекономічну
політику майбутнього від протекціоністських положень, помилкових шляхів і
тупиків, які вона створили в німецькій історії... та приводили знову і знову до
агресивного зовнішньополітичного й репресивного внутрішньо-політичного курсу”
[86, с. 39].
Після Другої світової війни умови ­розвитку вільної міжнародної торгівлі були
більш сприятливі, ніж у період між світовими війнами. Передусім цьому сприяло
зацікавлення політикою вільної торгівлі США як нового лідера Західного світу.
Щоб уникнути повторення “великої депресії” 1929–1933 рр., США мали на меті
глобальною інтеграцією зруйнувати економічні кордони. Нова світова економічна
система, яку почали будувати США, повинна була ґрунтуватися на доларі і
підтримуватися такими новими установами, як ГАТТ, МВФ, МБРР і Організація
європейського економічного співробітництва (OЄEC)*
[* Попередниця ОЕСР.].
У зовнішній торгівлі, як і в зовнішньоторговельній політиці ФРН після 1945 р.
сталися кардинальні зміни, пов’язані з руйнуванням специфічних
зовнішньоторговельних традицій Німеччини, що сформувалися впродовж у ХІХ – на
початку ХХ ст. [165, с. 89]. Крім цього, сировинна залежність країни ще більше
зросла, оскільки західні союз­ники, зокрема Франція аж до приєднання ФРН до
плану Маршалла контролю­вали торгівлю німецькою сировиною (зокрема, вугіллям),
знижуючи на неї ціни. Репараційні виплати стимулювали зростання імпортних
товарів для виробництва товарів експорту [87, с. 67]. Багато німецьких патентів
були конфісковано так само, як і закордонні активи в різних галузях
промисловості.
Під час війни німецькі фірми були відрізані від більшості світових ринків. Ця
обставина сприяла зміцненню позицій сильних конкурентів у таких країнах, як
США, Швеція і Швейцарія. Крім того, Західна Німеччина спрямовуючи свої зусилля
на відновлення позицій на міжнародному ринку, мала труднощі з отриманням
експортних ліцензій від союзників, які ізолювали багато німецьких фірм від
світового ринку і тримали їх в цій ізоляції аж до початку 50-х років.
У зв’язку з побудовою нової моделі економіки в ФРН кардинальних змін зазнали як
зовнішньоекономічні, так і зовнішньоторговельні пріоритети. Якщо
зовнішньоторговельна політика Німецької імперії слугувала для збагачення
ве­ликих землевласників, Веймарської Німеччини (1919–1933) — могутніх
ка­піталістів, гітлерівського ІІІ Райху (1933–1945) — була засобом до світового
пану­вання, то в ФРН вона стала основою побудови експортноорієнтованої
економіки, що, своєю чергою, сприяло зростанню добробуту всіх суспільних верств
населення.
Формування зовнішньоторговельної політики ФРН від часу її утворення 1949 р. до
об’єднання з НДР 1990 р. пройшло три етапи. Пер­ший етап, повоєнний, розпочався
в 1949 р. й тривав до середини 60-х років, другий — з середини 60-х до 1982 р.
та третій — 1983–1990 рр.
З 1945 по 1947 рр. у західній зоні окупації Німеччини існувало централізоване
господарство, кероване союзниками. Через деяких час після оголошення плану
Маршалла (5 червня 1947 р.) США поширили сферу його дії і на західні окупаційні
зони Німеччини [165, c. 5]. Економіка країни успішно використовувала кредитні
можливості „плану Маршалла”. Кредитами за доступними ставками оплачувалися
постачання товарів німецькими імпортерами. „План Маршалла” створив сприятливі
рамкові умови для входження ФРН на світовий ринок. З приєднанням до ГАТТ в
жовтні 1951 р. і вступом до Європейського платіжного союзу в серпні 1950 р.
Західна Німеччина стала на шлях лібералізації торгівлі. „План Маршалла” сприяв
інтеграції ФРН у світову капіталістичну систему через фінансування німе­цького
імпорту, оздоровлюючи і орієнтуючи її економіку на екс­порт. Новий курс
американської зовнішньоторговельної політики відповідав німецьким інтересам.
Новоствореній ФРН США створювали сприятливий режим для експорту [164, с. 15].
ФРН досить швидко стала членом ініційованих США міжнародних установ, зокрема
ГАТТ*
[* У жовтні 1951 р. ФРН стала офіційним членом ГАТТ [15, с. 41]. ] і МВФ.
Надані США гарантії захисту в рамках НАТО слугували для ФРН „захисною сіткою”,
що давала можливість повністю сконцентруватись на вирішенні проблем економіки.
Фактичний суве