РОЗДІЛ 2. ІНСТРУМЕНТИ МІЖНАРОДНИХ Ф'ЮЧЕРСНИХ РИНКІВ
2.1. Ф'ючерсні контракти як інвестиційні інструменти біржового строкового ринку
2.1.1. Економічна природа ф'ючерсних контрактів
Аналіз наведених у Розділі 1 джерел, а також праць М. Алексеєва [2], Б.Альохіна [3] І.Бак [10], В.Андреєва, О.Барабаша та О.Пилипко [9], Д.Бараца [11], статей Банківської енциклопедії, виданої у Києві у 1916 році [19], довідників різних років видання [22], [39], [84], [85], [86], [93], [174-176], відповідних розділів кількох перших підручників з біржової діяльності та ринку цінних паперів, виданих впродовж десяти останніх років у країнах СНД [7], [8], [13], [15], [17], [20], [21], [29], [40], [45], [49], [55-56], [66], [223], [192], [194], [196], статей українських дослідників [24], [25], [233], дозволив виявити суттєві розбіжності у трактуванні ф'ючерсних контрактів.
Ось лише деякі із них. Так В.І.Павлов, І.В.Кривов'язок [233:279] та Б.П.Дмитрук [82:234] вважають, що ф'ючерс - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. О.Г.Мендрул, І.А. Шевчук [192:71] відносять ф'ючерс до цінних паперів у вигляді стандартного контракту, який засвідчує право його держателя купити або продати відповідну кількість фінансових інструментів за обумовлену ціну, О.М.Шпичак [341:182] називає ф'ючерсом взаємопередачу (купівлю-продаж) прав на стандартизований контракт поставки певного біржового товару.
В Україні фінансові та товарні ринки розвиваються фрагментарно, як підкреслювалося вище, через безсистемне впровадження у практику та законодавство досвіду інших країн, подекуди з різними моделями функціонування ринків.
Зазначені обставини не заважають різним урядовим структурам та Верховній Раді розробляти нормативні документи та закони, які містять досить суперечливі, а подекуди і сумнівні визначення строкових контрактів, особливо ф'ючерсних та опціонних. Погоджуючись з Н.М. Малюгою [185], яка привертає увагу до відомого Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [101].
Можна навести аналогічні докази і щодо тлумачення суті цих контрактів у "Правилах випуску та обігу фондових деривативів" від 24 червня 1997 року, №13 [238], розробленими Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку, де вперше, на нашу думку необґрунтовано, у нормативну лексику введено термін "дериватив", а у визначенні ф'ючерсного контракту, відсутня така головна його особливість як виключно біржового інструменту.
Неправильно трактується і ціна виконання ф'ючерсу, як зобов'язання поставити-прийняти актив на момент закінчення терміну дії контракту. Ця ціна має бути ринковою, тобто такою, якою її сформує ринок на момент ліквідації контракту. А розрахунково-клірингова палата біржі лише визначає підходи до її фіксації, наприклад обирає для розрахунків середню ціну за останніх 30 хвилин торгівлі тощо. Автори документа, стверджуючи, що розрахункова ф'ючерсна ціна має бути зафіксованою в контракті, не відрізняють її від форвардної.
Усе зазначене призвело до помилкового дозволу емісії цих контрактів не лише розрахунково-кліринговим палатам фондових, або товарних бірж, що також є неточним формулюванням, але й ТІС (торговельно-інформаційним системам), які традиційно обслуговують позабіржовий обіг цінних паперів. Алогічно сформульовано і п.17 "Правил", де передбачається можливість відмови однієї із сторін від його виконання виключно за погодженням іншої сторони, що свідчить про не досить повне відображення авторами документа сутності ф'ючерсних контрактів, в тому числі і на фондові цінності.
Введення у економічну лексику понятійного апарату, який би точно відповідав суті нових для нашого ринку понять є більш, ніж важливим. На ці обставини звертають увагу і в інших країнах колишнього СРСР, зокрема в Росії, де уже активно працює декілька ф'ючерсних бірж, зокрема Московська міжбанківська валютна та Санкт-Петербурзька, які поширюють власні котировки спільно із провідними світовими біржами через Internet.
Наведені трактування ф'ючерсних контрактів ще раз показують, що точного розуміння їх сутності в українській науковій та навчальній літературі немає. Ґрунтуючись на багаторічному аналізі практики функціонування зарубіжного ф'ючерсного ринку, систематизувавши погляди зарубіжних та вітчизняних дослідників, творчо розвиваючи їх, дамо визначення ф'ючерсній угоді (контракту). Ф'ючерсний контракт це біржовий контракт-зобов'язання купівлі/продажу активу в майбутньому (валюти, цінних паперів, інших фінансових інструментів, сировини) із встановленими стандартними параметрами за ціною, погодженою у момент його укладання. Це виключно біржовий контракт, навіть коли він продається через торговельно-інформаційні комп'ютерні системи.
Оскільки продаються самі контракти на поставку або отримання товару, цей процес відбувається без демонстрації і, що особливо важливо, може здійснюватися без поставки вказаного товару. Як правило, більшість контрактів закінчується укладанням зворотної (офсетної) угоди. Ф'ючерсні контракти на купівлю відміняються новими контрактами на продаж, і навпаки. Різниця у цінах на одиницю ваги, об'єму контракту на момент укладання і на момент відміни сплачується грішми.
Основною метою ф'ючерсної торгівлі є не купівля-продаж товару, головне її призначення полягає у нейтралізації (страхуванні) цінових ризиків. Ф'ючерсний ринок породжує людей, готових ризикувати. Це біржові ділки, які ризикуючи , можуть отримати значну вигоду, якщо їх прогнози про майбутні коливання цін, були правильними.
Учасниками ф'ючерсного ринку є потужні трейдери або фінансові інституції До них належать торговці - ділери, що купують і продають ф'ючерсні контракти для власних потреб, брокери, які виконують замовлення клієнтів на купівлю-продаж контрактів та арбітражери, тобто спекулянти, що купують або продають контракти