РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
В КРАЇНАХ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ
2.1. Специфіка державного регулювання прямих іноземних інвестицій.
Країни Центральної та Східної Європи на кінець 1980-х років практично всі виявились в глибокій економічній скруті. Ці держави стали на шлях реформ реструктуризації економіки, масової приватизації, руйнування минулого адміністративного апарату, що був орієнтований на планові методи управління економікою. Головними складовими перехідного процесу, зокрема в країнах Вишеградської групи, виступають лібералізація, макроекономічна стабілізація, реорганізація і приватизація, а також правова та інституційна реформи. [41]
Перехід до ринкової економіки вимагав значних фінансових коштів для полегшання перерозподілу капіталовкладень в продуктивні сектори економіки, модернізації засторілого устаткування, укріплення державної інфраструктури та надання фінансування новим фірмам. Тому в країнах з перехідною економікою, зокрема в країнах Вишеградської групи, велика увага надається заохоченню іноземного капіталу в різних його формах. При цьому, обсяги іноземних капіталовкладень в країни знаходяться в прямій залежності від інвестиційного клімату, а також від процесу економічної трансформації в цих країнах.
Проблему заохочення іноземних інвестицій автор цієї роботи розглядає в двох площинах: у широкому сенсі - це створення нормальних загальних економічних, політичних та правових умов для надходження іноземних інвестицій в економіку країни; та у вузькому сенсі - це використання правових важелів для створення правового режиму, який би базувався на наданні додаткових (особливих) пільг іноземному інвестору і тим самим заохочував його до капіталовкладень у вітчизняну економіку.
У першому випадку не робиться різниці між іноземним та національним капіталом: всі інвестори мають однакові правові умови для своєї діяльності в країні. Віддзеркаленням такої політики в юридичному плані є, як правило, відсутність яких-небудь спеціальних національних законодавчих актів, які регулюють іноземні інвестиції. Єдиними спеціальними правовими інструментами, які регулюють діяльність іноземних інвесторів в країні, залишаються міжнародні угоди з іноземних інвестицій, які можуть надавати на основі взаємності деякі додаткові пільги іноземним інвесторам. Мова йде про угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій та угоди про уникнення подвійного оподаткування.
Другий підхід базується на наданні додаткових пільг іноземному інвестору для заохочення його діяльності в країні через прийняття окремих національних правових актів у цій сфері, або через включення спеціальних правових положень, які регулюють сферу бізнесу та інвестицій. Стимулами інвестування в цьому випадку виступають політика і дії приймаючого уряду, спрямовані на збільшення доходів іноземних інвесторів понад ті, які б вони отримали за відсутності такої політики та практичної діяльності.
Саме на основі цих двох підходів та з урахуванням специфіки країн з перехідною економікою ЦСЄ автор роботи розглядає дії держави для заохочення іноземного капіталу.
Створення іміджу країни та її політичного потенціалу на світовій арені відіграють особливе значення для прийняття рішень іноземними інвесторами. Це питання достатньо актуальне якщо розглядати саме країни Вишеградської четвірки, які поставили собі єдину зовнішньополітичну мету. Так, саме вони є кандидатами "першої хвилі" вступу в Європейський Союз, повноправне членство яких обумовлює вдосконалення правової бази в напрямку зближення із загальноприйнятими нормами в ЄС. Польща та Чехія, наприклад, одними з перших серед країн з перехідною економікою вступила в Організацію Економічного Співробітництва і Розвитку. [42] Країни ОЕСР здійснили суттєві кроки для нормалізації торговельних відносин з країнами з перехідною економікою, зокрема надав їм статус найбільшого сприяння та відмінивши кількісні обмеження, що застосовувалися до країн з "державною зовнішньою торгівлею". Крім цього, деякі країни ОЕСР надали своїм новим партнерам торгові привілеї, якими вже користувалися країни, що розвиваються. Однак, до країн з перехідною економікою ще застосовуються деякі кількісні обмеження та спеціальні антидемпінгові заходи країн ОЕСР, й лише деякі з них офіційно захищені правилами та положеннями Світової Організації Торгівлі. В цю організацію входять шість країн з перехідною економікою - Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Румунія та Словенія.
Членство в СОТ - це важливий крок для країн з перехідною економікою, і практично всі вони подали заявку на вступ в цю організацію. Участь в ній розширює доступ на міжнародні ринки та надає певні гарантії проти довільного встановлення бар'єрів іншим країнам. Країни з перехідною економікою розглядають членство в СОТ як можливість подальшого формування режиму торгівлі в інтересах підвищення її економічної ефективності.
Інтеграція в Європейський Союз здійснює глибокий вплив на країни з перехідною економікою. Процес інтеграції почався з укладення Європейських угод та вступив у нову фазу після прийняття стратегії, що передує вступу в ЄС. Підписані угоди про співробітництво з країнами Вишеградської четвірки визначають торговельні відносини між ЄС та країнами ЦСЄ, але й стосуються питань фінансового співробітництва, комерційної практики та законодавства, а також політичного діалогу на різних рівнях.
У зв'язку з цим, в країнах Вишеградської четвірки пройшла подальша лібералізація. Ці країни за своїм потенціалом належать до країн зі стабільною демократією та відкритою економікою і розглядаються розвиненими країнами як повноправні партнери.
Географічне становище країни формує її переваги в міжнародному економічному світі. І можливість використати ці переваги якомога ефективніше вже залежить від самої країни, від її уряду. Країни Вишеградської групи використовують цю перевагу в повному обсязі. Вигідне становище в центрі Європи дозволяє виконувати функції стратегічного центру в багатьох галузях на