РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНУ
Хмельницька область (до 1954 р. - Кам'янець-Подільська) утворена 22.09.1937 р. Її територія становить 20,6 тис. км2 , що складає 3,3% території України. Станом на 05.12.2001 р. в області проживало 1430,8 тис. осіб, що складає 2,9% населення України, а середня його щільність - 69 осіб / км2 (додаток А). До складу області входять 20 адміністративних районів, 13 міст, в тому числі 6 обласного підпорядкування, 24 селища міського типу, 1416 сільських населених пунктів ?174, с. 5?.
Кількість населення Хмельниччини зараз є найменшою за останні 60 років (в 1939 р. в області проживало 1739,1 тис. осіб). Звичайно, в різні часи на загальну чисельність населення впливало багато чинників (війни, голодомори, репресії), але те, що багато десятиліть в області знижується чисельність населення (за винятком окремих років), викликає занепокоєння ( рис.2.1).
На фоні постійного зменшення загальної чисельності населення в області спостерігається стійка тенденція до збільшення частки міських жителів. У 1939 р. вона складала 11,7% від загальної чисельності населення, у 1989 р. - 47,3%, а в 2001 р. - 51,0%. Співвідношення між сільським і міським населенням Хмельницької області у 1939 і 2001 роках показано на рис. 2.2.
2.1. Оцінка впливу демографічної кризи на структуру зайнятості населення регіону.
Важливість дослідження демографічної складової формування зайнятості населення регіону зумовлена, в першу чергу, необхідністю задоволення суспільної потреби у відтворенні робочої сили, як одного із головних чинників розвитку виробництва. Залежно від якості і кількості робочої сили формується відповідна структура її зайнятості.
Рис. 2.1. Динаміка чисельності населення Хмельницької області.
1939 рік 2001 рік
Рис.2.2. Питома вага сільського і міського населення
Хмельницької області.
Ми виходимо з того, що ґрунтовний аналіз соціально-демографічних процесів, є важливою передумовою правильного розв'язання практичних господарських проблем, розробки виваженої соціально-економічної політики в умовах формування ринкової економіки. Такий аналіз, крім всього іншого, дозволяє грунтовніше оцінювати очікувані тенденції щодо формування якісної структури зайнятості населення, а звідси, звичайно, вносити відповідні корективи в програми суспільного розвитку, трудового потенціалу, професійної підготовки кадрів тощо. Слід зауважити, що чисельність населення визначає глибину і широту суспільного поділу праці, стан національного і регіонального ринку праці, а часто і їх кон'юнктуру.
Із зниженням приросту чисельності населення зменшується приплив молоді в різні галузі економіки, гальмуються позитивні зрушення у якісній структурі робочої сили, знижується як територіальна, так і професійна їх мобільність. Можна стверджувати, що зростання чисельності населення значною мірою визначає пріоритети розвитку економіки. Воно є джерелом робочої сили, носієм науково-технічних знань і виробничого досвіду, практичних знань і умінь. Разом з тим, говорячи про взаємозв'язок населення і економіки, треба зазначити, що сама по собі велика кількість населення ще не є безумовним фактором економічного процвітання. Тут все залежить від того, якою мірою економічний механізм господарювання зорієнтовано на продуктивну діяльність громадян, наскільки під неї підведено мотиваційну основу, здатну їх зацікавити в піднесенні економіки.
Демографічні процеси значною мірою визначають характер трудової активності населення. Існує залежність між різними видами трудової діяльності і складом працівників за статтю, віком, сімейним станом, освітнім рівнем, місцем проживання. Так, чоловіки і жінки відрізняються за рівнем мобільності: у жінок нижчий рівень зайнятості у суспільному виробництві, менший період трудової діяльності, для них характерні специфічні вимоги до місця праці. Значний вплив на зайнятість жінок має демографічна політика держави.
Динаміка чисельності населення працездатного віку має значні соціально-економічні наслідки, оскільки населення працездатного віку є продуктивною силою суспільства. Коливання його частки в загальній чисельності населення відображають взаємодію руху трьох груп населення: дітей у віці до 16 років; населення у працездатному віці і осіб, старших за працездатний вік. Вікова структура населення, як правило, оцінюється за допомогою коефіцієнта демографічного навантаження. Показник же економічного навантаження населення відображає характер впливу рівня і структури його зайнятості в суспільному виробництві на формування демографічних процесів в регіоні, і навпаки. Тому підвищення рівня зайнятості і вдосконалення її структури відповідно до вимог ринкової економіки дає змогу раціонально і ефективно залучати економічно активне населення до суспільного виробництва, що крім всього іншого, зменшуватиме його економічне навантаження в суспільстві.
Динаміка розвитку демографічних процесів і зайнятості населення має досить тісний взаємозв'язок. Наприклад, народжуваність, з одного боку, визначає рівень зайнятості жінок і можливість в перспективі збільшення або зменшення робочої сили, а з іншого - зміну обсягів споживання. Однак, цілком очевидно, що цей взаємозв'язок не є однобічним. Населення, як найважливіший чинник економічного зростання, не може не залежати від стану економіки країни. В свою чергу, розвиток економіки, зайнятість населення впливають на перебіг демографічних процесів. Між іншим, саме цей взаємозв'язок вивчений ще явно недостатньо, хоча такі дослідження є вкрай необхідними для розуміння процесів розвитку суспільства, пошуку шляхів їх регулювання і управління.
Відомо, що процеси відтворення населення детерміновані об'єктивними соціально-економічними закономірностями. Разом з тим, економічні, соціальні, демографічні, культурні