РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи клінічних досліджень
Для досягнення поставленої мети було проведене клінічне обстеження і опитування родичів 126 дітей віком від 0 діб до 11 місяців та ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарного хворого (ф-003/о) 17 дітей того ж віку, які перебували на лікуванні у ВАІТ міської та обласної дитячих клінічних лікарень міста Полтави в період з липня 1994 р. по квітень 2002 року. Всі діти на момент проведення дослідження перебували на штучному вигодовуванні. Ці пацієнти склали основну групу.
Групу порівняння склали 19 дітей тієї ж вікової категорії, стан яких був розцінений як задовільний. Діти групи порівняння мали необтяжений перинатальний анамнез, знаходились на природному вигодовуванні і поступили у хірургічне відділення дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави для планового хірургічного лікування з приводу пупочної чи пахової кили, полідактілії, незрощення верхньої губи або в ургентному порядку з приводу сторонніх тіл дихальних шляхів і стравоходу, кефалогематоми, струсу головного мозку. Обстеження цих дітей проводилось на момент поступлення.
В процесі дослідження пацієнти основної групи були розділені на 2 підгрупи. 1-у підгрупу склали діти, які отримували для ЕХ суміші на напівелементній основі (n=92). Вибір цього роду сумішей був обумовлений тим, що вони легко всмоктуються через СО кишечника за рахунок наявності ди- та тримерних структур, не потребують ферментативного гідролізу в ШКТ, мають порівняно високий вміст білкового еквіваленту, включають до свого складу СЛТГ, які теж легко проникають через СО кишечника, та є низькоосмолярними. У даних дослідженнях була використана суміш "Алфаре" Швейцарської фірми "Nestle". 2-у підгрупу склали діти, які отримували суміші на основі КМ: "Малятко", "Малиш" (Хорольський комбінат молочних продуктів, Україна) та "Нестожен" (фірми "Nestle", Швейцарія) (n=51). Саме ці суміші були обрані для порівняння, оскільки через свою відносну дешевизну вони найбільш часто використовувались у ВАІТ Полтавського регіону.
Отримані клінічні та лабораторні дані реєструвалися в розробленій карті "Результати клінічних, лабораторних досліджень та дані з історії хвороби пацієнта ВАІТ, що використані для проведення наукового дослідження" із занесенням одного екземпляру цих карт до медичних карт стаціонарного хворого.
Для визначення прогностичних ознак ефективності ЕХ у немовлят під час проведення ІТ, діти основної групи були переугруповані і знову розподілені на 2 підгрупи: 1-у підгрупу склали 91 немовля, у яких під час лікування у ВАІТ ЕХ було неефективним (проводилось повне ПХ або був здійснений перехід від ЕХ чи часткового ПХ до часткового чи повного ЕХ, відповідно), до 2-ї підгрупи були віднесені 52 дитини, у яких під час проведення ІТ використовувався стабільний ентеральний шлях введення нутрієнтів.
Для визначення клінічних характеристик груп обстежених дітей були використані паспортні дані з історії хвороби та дані перинатального анамнезу. Також реєстрували, на яку саме добу від початку захворювання дитина поступила до ВАІТ, кількість проведених на ліжку ІТ ліжко-днів, фінал захворювання по закінченні етапу ІТ (помер, переведений в інше відділення чи лікувальну установу).
Тяжкість стану дітей оцінювалась за бальною шкалою індексу критичного стану (ІКС) (176(.
Використовувались дані фізікального обстеження: наяність метеоризму, затримки евакуації шлункового вмісту, характер і об'єм евакуату та термін його наявності від початку ЕХ, частоту і об'єм випорожнень, об'єм добового діурезу на початку та наприкінці проведення ЕХ та динаміка маси тіла, з реєстрацією її на початку та наприкінці ЕХ. Шлункова евакуація оцінювалась протягом доби за об'ємом шлункового вмісту на момент наступного годування у відсотках до введеного об'єму ентеральної суміші, а також реєструвалось, до якої доби від початку ЕХ сумішшю цей вміст залишався. Моторна функція кишечника оцінювалась за наявністю здуття живота по відношенню до реберної дуги (177(, за частотою і об'ємом випорожнень у відсотках від введеної за добу суміші.
Реєструвався характер терапії, що проводилась пацієнтові: киснева терапія, респіраторна підтримка, інфузійна терапія, призначення препаратів крові, плазмеспандерів, симпатоміметиків, глюкокортикоідів, інгібіторів протеаз, антикоагулянтів, гемостатиків, антибіотиків, ферментних препаратів та пробіотиків, проведення дігіталізації, противірусної, протикандидозної, седативної та вітамінотерапії, ПХ (повного чи часткового) та його складу, вид ентеральної суміші, спосіб харчування (зондове, з пляшечки).
Лабораторні аналізи проводились на базі клініко-діагностичної лабораторії міської дитячої клінічної лікарні (м. Полтава) та науково-виробничої фірми "Еко МеТ" (м. Харків).
Для оцінки стану білкового обміну у немовлят у критичних станах та його варіабельності залежно від виду ентеральної суміші використовувались показники білкового спектру крові, які є чутливими до змін білкового надходження (17, 178, 179(. Враховуючи неоднорідність білкового спектру сироватки крові, були досліджені сироваткові рівні загального білка та основних п'яти фракцій протеїнів крові (альбуміну, ? 1 - , ? 2-, ?- та ?- глобулінів).
Дослідження загального білка крові проводилось уніфікованим методом з біуретовою реакцією (179( діагностичними наборами фірми "Агат", м. Москва. Білкові фракції визначали методом електрофоретичного розділення на папері (179(.
АБ організму дитини визначали за рівнем азоту сечовини сечі. Даний тест вважається одним з основних маркерів стану білкової асиміляції (74, 82, 180(. Концентрацію сечовини визначали в добовій сечі уніфікованим методом з діацетилмонооксимом з розведенням лабораторного матеріалу, згідно методики, в концентрації 1/25 діагностичними наборами фірми "Агат", м. Москва. Хід визначення АБ наведений в (180, 181(. Визначали добову екскрецію сечовини з сечею та