РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Патофізіологічною основою синдрому гострого пошкодження легень, згідно із
сучасними уявленнями, є порушення легеневої мікросудинної циркуляції внаслідок
зрушення рівноваги протеїназно-антипротеїназної системи, яка забезпечує
легеневий гомеостаз, що відбувається на фоні активації нейтрофілів крові,
запуску медіаторного каскаду запальної відповіді, «цитокінового вибуху» та
окисного стресу. Тому, при дослідженні змін у системному кровотоці нами була
віддана перевага вивченню, перш за все, активності нейтрофільних гранулоцитів
крові та компонентів медіаторного каскаду - інтерлейкінів-6 та 8.
Враховуючи, що результатом впливу біологічних компонентів медіаторного каскаду
на метаболічні функції легень є порушення регуляції згортальної,
антикоагулянтної, фібринолітичної активності, зміни метаболізму білків, синтезу
біологічно активних субстанцій, при вивченні показників гомеостазу ми приділяли
увагу дослідженню активності фібринолізу та протеолізу, рівнів метаболітів
оксиду азоту, продуктів пероксидного окиснення білків. Дані показники
гомеостазу досліджували як системно (в плазмі крові), так і регіонарно (в
легеневих експіратах), що дозволило вивчити особливості змін гомеостазу в
вогнищі пошкодження. У системному кровотоці проводили також дослідження
антитромбіну ІІІ та фібринстабілізуючого фактору, які характеризували зміни
згортальної та антикоагулянтної активностей. Враховуючи, що антитромбін ІІІ
синтезується в легенях, то зміни його вмісту в системному кровотоці нами
оцінювалися як метаболічні порушення легень на фоні синдрому пошкодження легень
у новонароджених.
2.1. Характеристика новонароджених груп спостереження. Загальна термінологія
Під нашим спостереженням перебувало 98 немовлят з синдромом дихальної
недостатності на фоні різної неонатальної патології, які лікувалися у
відділенні інтенсивної терапії та реанімації новонароджених обласної дитячої
клінічної лікарні №1 м.Чернівці.
Формування основної групи спостереження базувалося на загальноприйнятому
визначенні синдрому гострого неспецифічного паренхіматозного пошкодження легень
з позиції патофізіологічних змін у легенях та клінічної картини гострого
респіраторного дистрес-синдрому. А саме: синдром гострого пошкодження легень та
гострий респіраторний дистрес-синдром – це клінічні синдроми неспецифічного
ураження легень, які обумовлені пошкодженням ендотелію активними медіаторами та
дефіцитом сурфактанту, що призводить до прогресуючої гіпоксемії, котра виникає
внаслідок блоку дифузії кисню через альвеоло-капілярну мембрану,
венозно-артеріального шунтування крові, що потребує респіраторної підтримки та
інших методів корекції киснево-транспортної функції крові.
Термін «гостре пошкодження легень» застосовували до широкого спектру
патологічних процесів в легенях на підставі таких критеріїв: наявність
тригерних факторів (сепсис, пологова травма, асфіксія в пологах тяжкого ступеня
та постасфіктичний синдром з розвитком тяжкої дихальної недостатності,
шок-синдром, пневмонія, поліорганна дисфункція); клінічних та параклінічних
проявів синдрому системної запальної відповіді, а також рентгенологічних
характеристик паренхіматозного легеневого пошкодження; підвищенням
резистентності до оксигенотерапії та необхідність проведення механічної
вентиляції легень із застосуванням «жорстких» режимів штучної вентиляції
легень. До даної групи новонароджених ввійшли 62 дитини.
Термін «гострий респіраторний дистрес-синдром» застосовували щодо найбільш
тяжкої групи хворих, які знаходилися в термінальній стадії та клінічно мали
виражену кисневу залежність (11 новонароджених), які померли внаслідок
критичної гіпоксемії на фоні поліорганної недостатності. Гострий респіраторний
дистрес-синдром у даній групі дітей був підтверджений патоморфологічно при
патогістологічному дослідженні.
Порівняння клінічних, біохімічних, імунологічних та рентгенологічних показників
новонароджених із синдромом неспецифічного ураження легень проводили з
показниками групи новонароджених (25 дітей), у яких клінічно спостерігали
тяжкий респіраторний дистрес, що вимагав проведення оксигенотерапії в режимі
штучної вентиляції легень. Респіраторні розлади у цих дітей відмічалися на фоні
різної патології (гострого бронхіту, пневмонії, бронхіоліту та ін.), але
синдром гострого пошкодження легень серед даної групи дітей (клінічно та
параклінічно) був відсутній.
Групу контролю склали 15 новонароджених, які знаходилися під реабілітаційним
спостереженням у відділенні патології новонароджених обласної дитячої клінічної
лікарні №1 м.Чернівці в зв’язку з гіпоксично-ішемічним ураженням центральної
нервової системи легкого ступеня і на час обстеження були соматично та
неврологічно в задовільному стані.
Критеріями включення дітей до груп спостереження були: 1) маса тіла при
народженні більша, ніж 2500 г та/або гестаційний вік дитини більший ніж 37
тижнів; 2) клінічні, рентгенологічні та лабораторні ознаки респіраторного
дистресу; 3) потреба лікувати дихальну недостатність з використанням штучної
вентиляції легень в «жорстких» режимах; 4) відсутність вроджених вад розвитку.
За нозологічними характеристиками до основної групи увійшли діти з
постасфіктичним синдромом внаслідок важкої асфіксії в пологах (19
новонароджених – 30,6%), новонароджені з внутрішньоутробним інфікуванням –
35,5% (14 дітей з неонатальним сепсисом; 4 – з вродженою пневмонією; 4 – з
неонатальним сепсисом на фоні постасфіктичного синдрому), 6 дітей з
постаспіраційним синдромом внаслідок меконі
- Київ+380960830922