РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА Й МЕТОДИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Це експериментально-фонетичне дослідження проведене на матеріалі англомовного
соціально-психологічного ооповідання. До експериментального корпусу увійшли
фонограми текстів оповідань, що є в фонотеках Київського національного
лінгвістичного університету та Горлівського державного педагогічного інституту
іноземних мов (ГДПІІМ), а також тексти оповідань, які були записані в ЛЕФ
ГДПІІМ у студійних умовах. Усі диктори використаних нами фонограм (5 осіб) є
носіями південно-англійської вимови.
Увесь експериментальний матеріал (18 оповідань), загальна тривалість звучання
якого становить 4 години, підлягав аналізу інформаційної структури тексту та
аудитивному аналізу. Сім текстів оповідань (загальною тривалістю звучання в 1
годину 40 хвилин) було відібрано для електроакустичного аналізу мікро- і
макроодиниць ритму в загальній ритмічній ієрархії тексту.
Під час відбору експериментального матеріалу нами враховувались такі стильові
ознаки англомовного соціально-психологічного оповідання.
До досліджуваного матеріалу ввійшли тексти оповідань американських та
англійських письменників ХХ століття, що характеризуються однаковою
типологічною приналежністю з погляду просторово-часової організації тексту
[173: 9], вертикальної структури та форми викладення художнього твору [90:
133-146].
Тексти оповідань мають єдину схему розвитку сюжету – зачин, розвиток дії та
кінцівку. Характер викладення подій – лінійний, тобто події розвиваються на
одній часовій осі, в реальній природній послідовності, у зміні епізодів дії.
Референтами дійсності, яка зображується в оповіданні, є різноманітні ситуації,
події та особи, що, власне, характеризує всю художню літературу в цілому. Проте
оповідання, на відміну від повісті чи роману, має однолінійний розвиток подій у
сюжеті, що не ускладнений авторськими відступами, описами або міркуваннями
великих обсягів.
У лінгвістиці вже давно склалося поняття смислових центрів та периферійних
частин, що визначаються за ступенем їх інформаційного навантаження в тексті
[27; 29; 103; 206; 207; 220]. З цього погляду в оповіданні відсутнє різке
протиставлення смислових центрів та периферійних частин, оскільки кожний
елемент висловлення в тексті виконує однакове інформаційне навантаження. Через
те, що домінуючою дистинктивною ознакою тексту оповідання вважається його
лапідарність, оповідання “не дозволяє” ускладнювати зміст додатковими
непотрібними деталями та подробицями подійного плану.
На користь саме такої інформативної насиченості тексту оповідання свідчать дані
Т.М.Дрідзе [55: 88-89]. Відношення загальної кількості повнозначних слів у
логіко-фактологічному ланцюжку, які є опорними для смислового сприйняття, до
загального числа слів у тексті досить велике 1:1,7. Це означає, що
логіко-фактологічний ланцюжок тексту оповідання не обтяжений зайвим
“надлишком”.
У зв’язку з тим, що змістово-фактуальна інформація просувається у тексті
послідовно, логічно, несуперечливо, тема-рематичний рух у тексті здійснюється,
в основному, шляхом тематизації попередньої реми. Виняток становлять контексти
опису мовлення персонажів, де ця тенденція інколи порушується. Наслідком такого
актуального членування тексту є максимальна смислова зв’язність змістового
плану тексту оповідання.
Принцип визначення ступеня складності лексичної семантики та синтаксичної
побудови випливає з ознак чіткості та мінливості, розпливчастості лексичних
значень; стислості/поширеності синтаксичних конструкцій;
узагальнення/конкретності зображених явищ тощо. Взаємне перехрещення цих ознак
призводить, як відомо, до виділення двох способів подання змісту: максимально
лаконічного та широкого, розгорнутого змісту, який “ускладнює сприйняття
читачем глибинної думки твору” [74: 314].
Читання як вид мовленнєвої діяльності вибрано для експерименту у зв’язку з тим,
що основною метою читання є розкриття смислових зв’язків, у виконанні текстом
його основної комунікативної функції. До матеріалу електроакустичного аналізу
не ввійшли оповідання, що були начитані носіями англійської мови, які не мають
спеціальної дикторської підготовки читання, оскільки в їх виконанні
спостерігаються деякі, хоча і несуттєві з погляду просодичного оформлення
цілого тексту, модифікації – повторення окремих сегментів тексту оповідання,
прискорений темп читання окремих фрагментів оповідання.
Усі оповідання начитані дикторами-професіоналами, що володіють
південно-англійською вимовою. Їх вік 30-40 років; індивідуальні особливості
дикторів (статеві, фізичні, соціологічні та ін.) до уваги не брались.
Тотожність вищеназваних чинників дозволяє, на нашу думку, виключити їх
безпосередній вплив на реалізацію тексту та розглянути найбільш загальну,
інваріантну для оповідання просодичну організацію, що дозволить зробити
висновок про сумірність та подібність просодичної періодичності ритмічних
одиниць, які різняться за своїми конкретними смисловими характеристиками.
Можлива варіативність в оформленні одиниць ритму розглядається нами у ракурсі
такого семантичного аспекту як КВЧ тексту соціально-психологічного оповідання.
2.2. Аналіз інформаційної структури тексту оповідання
Метою аналізу інформаційної структури тексту є встановлення закономірностей
композиційно-смислового (змістового) членування тексту оповідання та виявлення
його комунікативно-прагматичних варіантів. Для проведення аналізу інформаційної
структури тексту було залучено викладачів кафедри англійської філології
Горлівського державного педагогічного інституту інозем
- Київ+380960830922