РОЗДІЛ 2. Соціолінгвістичні аспекти функціонування сленгової
лексики у
медіа-тексті---------------------------------------------------------------------
73
2.1. Тенденції лібералізації стилю медіа-дискурсу----------------------------
74
2.2. Соціальні чинники, які оптимізують потенціал сленгової лексики
в медіа-дискурсі
------------------------------------------------------------------------79
2.3. Функціонування сленгової лексики у рекламному тексті--------------90
2.4. Соціостилістична еволюція сленгової лексики.
"Респектабельний
сленг"--------------------------------------------------------------98
В С Т У П
Пропонована робота зумовлена необхідністю дослідити ненормативний прошарок
англійського вокабуляру, з огляду на суттєве зростання ролі сленгу в
англомовних національних та міжнародних каналах масової комунікації, особливо
американських. Йдеться, по суті, про певний зсув у соціолінгвістичному статусі
сленгу, який позначається не тільки на вивченні тієї ділянки лінгвістичної
науки, що займається ненормативною лексикою (НнорЛ), але й на навчальному
процесі, – при вивченні англійської мови як іноземної. Викладач англійської
мови має справу із ситуацією, коли матеріали респектабельних англомовних
видань, не кажучи вже про теле- і радіопередачі, оперують значною кількістю
розмовної лексики, в тому числі сленгової, яку не можна адекватно сприйняти без
знання цього лексикостилістичного пласта сучасної англійської мови.
Кожна конкретна форма лінгвістичної репрезентації в тексті — підбір
лексико-семантичних засобів, особливості їх організації та стилістичні рішення
— невипадкова. Відмінності в подачі інформації (наприклад, у межах синонімічної
парадигми між Mr.Gorbachev та Gorby або eccentric та kook стосовно
В.Жиріновського) неодмінно відображають відмінності в інших аспектах
текстотворення: стилі мислення, менталітеті, психо-емоційному стані
комуніканта, ілокутивних та перлокутивних завданнях повідомлення.
Огляд наукової літератури, пов’язаної зі сленгом (Е.Патрідж, Г.Фаулер,
Г.Менкен, В.Лабов, І.Гальперін, О.Смирницький, М.Маковський, О.Швейцер,
В.Хом’яков, Л.Бурдін, І.Арнольд, Дж.Лайтер, К.Ібле, Л.Скворцов, Т.Соловйова,
Р.Розіна, О.Медвідь та ін.), вказує на багатоаспектність та різновимірність
цієї категорії лексики. Сленг перестає жорстко атрибутуватися як виключно мовне
явище, на що також вказує інкорпорація сленгознавчих аспектів соціологією
(Р.Меротра), соціолінгвістикою (В.Лабов, М.Галідей, ҐҐ.Дрейк, О.Швейцер,
О.Семенець, М.Маковський, К.Ібле, культурологією (І.Ален), діалектологією
(В.Лабов, П.Траджіл, О.Семенець), дискурсологією медіа (Р.Флеш, Н.Єйтс),
перекладознавством (Г.Судзіловський, Р.Розіна, С.Швачко, О.Клименко, О.Медвідь,
В.Балабін). Упродовж останнього десятиріччя відчувається підвищений інтерес до
сленгу і серед вітчизняних лінгвістів, що засвідчує зростання його ролі в
англомовній комунікації (Ю.Зацний, О.Медвідь, С.Добринін, Е.Новікова, І.Гонта,
О.Клименко, В.Балабін).
Наше розуміння та інтерпретація сленгу у засобах масової інформації (ЗМІ)
базується на засадах загальної теорії семіології, започаткованої Ф.Сосюром, яка
дає можливість бачити інформацію як соціальний та ідеологічний продукт.
Соціальний ракурс цієї теорії відкриває взаємозалежність між відмінностями в
соціальних та лінгвістичних параметрах комунікації (приміром, розбіжності в
стилях видань ‘Harper's’ та ‘Seventeen' чи 'Link’ корелюють із відмінностями в
аудиторіях даних видань). З огляду на це, методологічно важливими для аналізу
соціолінгвістичного та прагмастилістичного функціонування сленгових одиниць
(СО) у текстах ЗМІ є дослідження дискурсної проблематики (Т.ван Дейк,
М.Анґґено, М.Бахтін, Н.Арутюнова, А.Бєлова, Ф.Бацевич, К.Кусько), передусім,
публіцистичного тексту (Т.Дрідзе, К.Серажим), соціодіалектів (В.Лабов,
О.Швейцер, М.Маковський, О.Семенець, І.Матвіяс), впливу суспільства в цілому і
окремого соціуму зокрема на функціонування сленгових вокабулярів (О.Швейцер,
С.Флекснер, ҐҐ.Дрейк, М.Маковський, О.Семенець, Дж.Лайтер, Б.Думас, К.Ібле),
положення соціолінгвістики ("перемикання мовного коду", "соціолінгвістичні
змінні") (В.Лабов, О.Швейцер, М.Маковський, Н.Мєчковська), положення
комунікативної лінгвістики (Г.Колшанський, Й.Стернін, Е.Вольф), зокрема в
ракурсі емотивного компонента значення (В.Шаховський) та конотації (Й.Стернін,
О.Кубрякова, В.Телія). Оскільки вплив мовного знака пов'язаний насамперед із
адресатом та адекватністю вибраних мовних засобів (в нашому випадку, – СО)
комунікативній інтенції медіа-тексту, то методологічно засадничими в даній
роботі є положення про прагматичну зумовленість мовного знака (Т.ван Дейк,
Г.Колшанський, Ч.Моріс, О.Воробйова, І.Воробйова) та його стилістичну
поліфункціональність (Ю.Скребньов, В.Кухаренко, Т.Заводовська).
Оскільки СО аналізуються в ракурсі їхньої дотичності до суміжних
лексикостилістичних пластів, дане дослідження значною мірою опирається на
розуміння лексичних засобів мови як «семантичного континууму» (М.Маковський).
Останній тлумачиться як симбіоз системності та асистемності в мові як
неодмінної передумови її існування, а нормативний і ненормативний пласти
лексики як взаємозалежні ланки мовного ланцюжка, що взаємопроникають та
взаємонашаровуються, виявляючи при цьому нові комбінаторні можливості, завдяки
чому, власне, можливий рух уперед кожної з них.
Поруч із цим, методологічну базу даної роботи складає аналітичний підхід
прикладної лінгвістики, що дістав назву «критичної лінгвістики» (Р.Фаулер,
Р.Ходж, Г.Крес, Т.Трю). Цей підхід, який постулює соціальну детерміновані
- Київ+380960830922