РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ, УМОВИ І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Об’єктами дослідження були 12 сортів Camellia japonica з родини Theaceae D.Don.
Вихідний матеріал було отримано у вигляді 3-4-річних укорінених живців та
сіянців в 1972-1973 рр. із Батумського ботанічного саду (Грузія) і в 1986 р. з
Сухумського дендропарку (Грузія) та радгоспу “Южные культури” (Адлєр, Росія). В
дослідженнях використовувались різновікові рослини.
Експериментальна робота виконувалась у оранжереях та лабораторіях відділу
тропічних і субтропічних рослин Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка
НАН України у період з 1998 по 2002 роки у м.Києві.
Київ знаходиться на 57°52’ північної широти; висота над рівнем моря 142 метри;
клімат – помірно континентальний; середньорічна температура повітря +7,2°С;
середній мінімум температур – 3,6°С; середній максимум +11,6°С; середня
тривалість безморозного періоду 182 доби; середньорічна кількість опадів 610
мм; відносна вологість повітря 78%; максимальна тривалість дня 17 год. 37 хв.;
мінімальна – 6 год. 57 хв. [60].
У процесі виконання роботи були проведені лабораторні і вегетаційні
експерименти, а також дослідження з використанням комп’ютерних систем
одерження, обробки і накопичення інформації.
Рослини вирощувались в умовах пасивного (у оранжереї) і активного (у
кліматичній камері) експерименту при температурному режимі в межах від +6°С до
+35°С в залежності від сезону, і відносній вологості повітря 65-90%. Вологість
ґрунтових субстратів підтримували на рівні 30-75% від повної вологоємкості.
Рослини культивували у оранжереях при світловому режимі з листопада по січень –
1,6 клк, у лютому-квітні – 2,4-4,0 клк, у травні-серпні – 7,4-7,6 клк, у
вересні-жовтні – 5,0-2,7 клк. З квітня по вересень проводили притінку скляних
покрівель оранжерей на 40-50%.
Камелії вирощувалися у керамічному, пластмасовому та дерев’яному посуді
діаметром від 5 до 40 см, на субстратах такого складу: верховий торф, хвоя
сосни (1:1); верховий торф, хвоя сосни (2:1); верховий торф, хвоя сосни, пісок
(2:2:1); верховий торф, хвоя сосни, пісок, опад ліщини (1:1:1:1).
При догляді за рослинами застосовували загальноприйняті методики [46].
Полив проводили декарбонізованою водопровідною водою. Декарбонізацію
здійснювали шляхом додавання у відстояну воду 20 мл щавлевої кислоти на 1 мі
води, доводячи pH з 7,0-7,3 до 5,5-6,0. Контроль кислотності здійснювали
іонометром ЭВ-74.
Фенологічні спостереження проводили на 150 рослинах з урахуванням біологічних
ритмів C. japonica за класичними методиками – “Методика фенологических
наблюдений в ботанических садах СССР” [79], Г.Ф.Лакіна [71] та Б.І.Іваненко
[52].
Спостереження над модельними рослинами проводились протягом чотирьох років. В
період проростання, інтенсивного росту і цвітіння щоденно, в інший час –
щотижня. Спостереження та аналіз включали такі етапи: облік біометричних
показників, визначення етапів органогенезу, опис та замальовку об’єктів.
Для характеристики морфологічних особливостей C. japonica ми використовували
термінологію представлену у “Атлас по описательной морфологии высших растений”
[2, 3, 119, 120, 121] та роботу Р.Е.Лєвіної [72].
При дослідженні біології розвитку та визначенні етапів органогенезу ми
дотримувалися методики розробленої в лабораторії біології розвитку МДУ ім.
М.В.Ломоносова [69]. Дослідження початкових етапів онтогенезу проводили на
свіжому матеріалі методом спостереження за розвитком бруньок, препарованих під
бінокулярним мікроскопом МБС-9. Аналіз розвитку бруньок здійснювали кожні 3-5
днів у період інтенсивного росту і 1 раз на два тижні у інший час.
Документальне фіксування проводили шляхом описів, фотографування (фотоапарат
“Зеніт ЕТ”) та замальовок.
Ритм плодоношення досліджували за методикою Лєвіної Р.Е. [73].
Для анатомічних дослідженнь використовували зрілі диференційовані листки з
середнього ярусу рослин, шматочки листкових пластинок з середини листків
площиною 1х2мм на 1мм від краю листкової пластинки, які фіксували 5%
глутаральдегідом на фосфатному буфері, рН 7,2 [102]. Аналіз поверхні листка та
поперечних зрізів здійснювали за допомогою світлооптичного мікроскопу – NY-1 та
електронного скануючого мікроскопу РЕММА-102 (SELMI). Термічне напилення
об’єктів здійснювали у вакуумі вуглецем та міддю. Кількісні виміри проведені з
використанням окуляр-мікрометра. Для виготовлення постійних препаратів
застосовували методику З.П.Паушевої [89].
Для визначення насіннєвої продуктивності користувалися методикою М.С. Зоріной,
С.П.Кабанова [51].
Дослідження вегетативного розмноження проводили згідно методичних рекомендацій
Е.В.Білик [10] та Б.С.Єрмакова [43]. Для встановлення оптимальних термінів
живцювання його проводили з лютого по вересень. Для живцювання використовували
верхню і середню частину однорічних пагонів. Живці нарізали довжиною 8-12 см з
двома непошкодженими листками. Живці висаджували у торфо-піщаний субстрат під
кутом 45є, заглиблюючи на Ѕ їх довжини. Дослідження проводилося у опалюваних
оранжереях при температурі +18-26єС і вологості повітря 75-95 %.
Живцювання проводили з використанням стимуляторів ризогенезу різної природи:
ІМК; 2,4-Д; фталева к-та; ДГ – синтезовані сполуки ауксин-цитокінінової дії,
створених на основі похідних ди-тетра гідротіофендіоксиду та піридину
науково-дослідним центром “АКСО” Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії.
Роботи по насіннєвому та клональному розмноженню в культурі in vitro проводили
в лабораторії культури ізольованих тканин.
Для проведення робіт в асептичних умовах (висів насіння, стерилізація,
виділення експлантів, субкультивування) використовували ламінарний бок
- Київ+380960830922