РОЗДІЛ 2
АРЕАЛ І ЕКОЛОГО-ФІТОЦЕНОТИЧНА ПРИУРОЧЕНІСТЬ
2.1. Загальний ареал
Загальний ареал роду Fritillaria охоплює помірну і субтропічну зони північної півкулі (Євразія, Північна Америка) і зосереджений головним чином у Японо-Китайській підобласті Євразії, і частково, на території Древнього Середземномор'я [93, 148]. Зокрема, види секції Eufritillaria Boiss., до якої належать і види, що зростають на Україні, поширені у Середземноморській області, Південній Європі, на Кавказі, в Західному Сибіру, в Середній Азії, в Тібеті, Гімалаях і в нагір'ях Північно-Західного Китаю. Представники секції Petilium L. трапляються в Ірані, Афганістані та Кашмірі. Види секції Theresia Bak. зростають на Далекому Сході і в Середній Азії, а єдиний вид секції Amblirion Endl. (Fritillaria pudica Spr.) - в Північній Америці [26]. Секція Liliorhiza Kellog. поширена у Північній Америці, де ареал роду тягнеться вузькою смугою вздовж тихоокеанського узбережжя від Алеутських островів до Північної Мексики (центром розвитку тут є Каліфорнія) [93], а також на Далекому Сході, Камчатці, в Японії, і в Туркестані [26].
Еволюційним центром походження роду Fritillaria деякі автори [148, 173] вважають південну або південно-східну Європу, E. Rix [220] вказує на багате видове різноманіття роду Fritillaria в Ірані.
У флорі Європи види роду Fritillaria представлені 23 видами [221]. Більшість із них зосереджена в районі Середземномор'я і характеризуються вузькими ареалами, приуроченими до окремих гірських систем Європи, островів Середземного моря і районів Балканського півострову. Найбільшим ареалами відзначаються F. meleagris, F. meleagroides Patrin ex Schult et Schult. fil. i F. ruthenica Wikstr., які займають на теренах Євразії обширні території.
На Україні зустрічаються чотири види даного роду [32, 85] -
F. meleagris, F. meleagroides, F. ruthenica та F. montana Hoppe. F. meleagroides - лучний мезофільний вид з причорноморсько-казахстанським ареалом, зустрічається на затоплюваних луках і вологих солончаках у східних областях чорноземної зони, підзоні сухих і пустельних степів на солонцюватих грунтах, в Лісостепу і [85, 94, 106]. F. ruthenica - середньоазіатсько-північноказахстансько-європейський вид, ареал якого лежить в межах степової і лісостепової зон і обмежений на заході Дніпром, а на сході передгір'ями Джунгарського Алатау, приурочений до кам'янистих грунтів [58, 106]. F. montana - субсередземноморський вид, поширений у гірських країнах Південно-Східної Європи [26, 58], на Україні, де проходить північно-східна межа ареалу, вид зустрічається у Хмельницькій області та у Прут-Дністровському межиріччі Чернівецької області [99, 117].
Відомості про ареал F. meleagris у Європі найбільш детально викладено H. Hollmann [173], але без розгляду просторів колишнього Радянського Союзу. На основі аналізу літературних даних нами укладено карту загального ареалу F. meleagris з включенням східних регіонів поширення (рис. 2.1).
F. meleagris має диз'юнктивний ареал. Основна його частина розташована у Європі - від південної Скандинавії на півночі, Англії і Франції на заході до р. Волги на сході (Московська обл. Російської Федерації), на південь - до Південних Альп, Північної Італії, Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Сербії та Південної Румунії [171, 221, 225]. Зокрема, вид зустрічається на територіях Австрії, Великобританії, Франції, Німеччини, Швейцарії, Хорватії, Угорщини, Італії, колишньої Югославії, Польщі, Румунії, Фінляндії, Данії, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Латвії, Чехії, Словаччини, Росії та України [1,
Рис. 2.1. Загальний ареал F. meleagris.
Пунктиром позначено поширення виду у минулому.
81, 149, 165, 173, 195, 213, 215, 221, 223, 228, 234, 236, 242]. W.Fischer [166] вважає його ендеміком окремих частин південної Європи.
Тривалий час у флорах регіонів вид помилково наводили для Кавказу і Болгарії [141, 149, 170, 176, 171]. Біберштейн першим у 1808 році у "Flora taurico-caucasica" навів для Кавказу F. meleagris, оскільки F. meleagroides, який насправді зростає на Кавказі був описаний пізніше [83]. Дослідження, проведені І.К.Абдуллаєвою і Е.Н. Мордак, вказують на зростання в цих регіонах тільки F. meleagroides, зокрема у Болгарії проходить його західна межа поширення [83].
Одне з найбільших місцезростань F. meleagris у Європі збереглося у Природньому Резерваті Кунгсанген в околицях м. Уппсала (Східна Швеція) [242], що лежить у бореонеморальній зоні.
З території Латвії відомі місцезростання з північного берега озера Лієпая та з мокрих лук околиць м. Єлгава, на лівому березі р. Лієлупе [195] та сел. Калнціємс [1].
У Польщі F. meleagris донедавна траплявся тільки в окремих локалітетах у північно-західній частині (околиці Щецина, Могильного, Відржани, Царнкова і Славни), та південно-східній (околиці м. Пшемисль) частинах країни [215]. На початку століття F. meleagris відмічався на мокрих торф'яних луках та у мокрих вільшняках Наддністров'я, гірського Сяну на Волині, з Помор'я та Познаньського округу [218]. Насьогодні основні місцезростання виду складають популяції, що збереглися в околицях м. Пшемисля. В минулому вони утворювали єдину велику популяцію, довжиною біля 30 км в долині між правими притоками р. Сян - В'яра і Вішна, що на кордоні з Україною [213]. У великих кількостях F. meleagris зустрічається в околицях с. Стубно (долина р. Вішни) на коричневих, утворених з ілистого намулу грунтах [236].
В Угорщині вид часто зустрічається у південно-західній частині країни, в Подунаї, а у північно-східній частині, що межує з Україною, трапляється рідше (Берег-Сатмарська низовина, Черегат, Бюкк, Матра, Бодрогкоз) [202].
В Австрії збереглися місцезростання виду на кордоні з Угорщиною (Бургенланд) і Словенією (Штирія). На півночі країни, у Верхній Австрії, вид знищено [173].
В Чехії вид відмічався в околицях м. Будейовци, і також в окол. Новего Граду та Теплого [158]. У Словаччині F. meleagris зростає в Подунаї біля м. Зволен, в окол. м. Лучен