РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЇ ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
Ознайомлення з нормативно-правовими актами з питань оподаткування, прийнятими впродовж останніх років в Україні, дозволяє стверджувати, що взаємовідносини між фіском і малим бізнесом розвиваються з особливим динамізмом. Очевидно, що таких сміливих експериментів із впровадження альтернативних податкових технологій та принципових нововведень (змін) до традиційної фіскальної системи, жоден інший із секторів народного господарства не зазнавав (крім хіба що сільського господарства). Посилена увага до реформування оподаткування малої економіки з боку законотворців і урядових інституцій пояснюється намаганням нарешті перейти від декларативної підтримки до реального її стимулювання. Однак, часте внесення змін і доповнень до податкових законів, президентських указів та підзаконних актів, які нещодавно набрали чинності, неузгодженість між ними, не завжди обґрунтоване переймання зарубіжного досвіду - свідчення того, що поки що в законотворенні домінує метод "спроб і помилок". Тоді як успішна трансформація вітчизняної податкової системи в цілому і оподаткування малого підприємництва зокрема неможливі без глибокого вивчення та системного аналізу їх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей і специфіки функціонування, тенденцій розвитку.
2.1. Становлення сучасної підсистеми оподаткування малого підприємництва
Сучасна підсистема оподаткування сфери малого бізнесу в Україні - це своєрідна еклектична суміш традиційного порядку взаємовідносин з бюджетом (комбінації багатьох податків і обов'язкових платежів) та кількох альтернативних спрощених податкових технологій (єдиного податку, фіксованого податку і спецпатенту) (додаток К).
Вищезгадані фіскальні методики на сьогодні недостатньо гармонізовані та уніфіковані, що робить підсистему податків і зборів для малого підприємництва досить складною і заплутаною та зумовлює серйозні проблеми при переході з однієї з них на іншу, про що буде сказано нижче.
Щоб зрозуміти, яким чином оподаткування малих підприємців набуло теперішнього вигляду, необхідно розглянути процес його зародження, розвитку і становлення, застосувавши історичний метод досліджень.
На відміну від питань становлення податкових систем постсоціалістичних країн та України в цілому, яким останнім часом традиційно приділяється значна увага з боку вітчизняних науковців (зокрема, в монографіях В. М. Мельника [47, С.38-48], В.М.Слепця [59, С.66-97], В. П. Вишневського [64, 51-65], А. І. Крисоватого [70, С.184-198], підручнику О. Д. Василика [71, С.229-236], дисертаціях С. В. Онишко [48, С.7-14], У. В. Андрейчук [58, С.10-12] та багатьох ін.), дослідження еволюції оподаткування в сфері малого підприємництва носять фрагментарний характер. Переважно вони зводяться до огляду хронології встановлення і відміни пільг із податку на прибуток (доход) для малих підприємств та розроблених на підставі нього окремих висновків [3, С.56; 64, С.242-244; 72, С.144-145]. Дещо глибше аналітичне висвітлення даного питання проводиться в дисертаційній роботі Т. П. Моряк [73, С.76-83], але і його, на наш погляд, не можна визнати достатньо вичерпним і всебічним.
З метою забезпечення ґрунтовності та високого рівня наукової аргументації подібних досліджень, намагатимемось якнайповніше охопити картину головних змін в оподаткуванні, котрі стосувались як безпосередньо малих форм господарювання, так і підприємництва взагалі, та комплексно оцінити їх макровплив на сектор малої економіки, використавши відповідний статистичний матеріал. Суть обраної для цього методики полягає в зіставленні основних показників, що характеризують динаміку розвитку малого бізнесу та його ролі в економічному житті країни (додаток Л), з періодами надання йому додаткових податкових привілеїв (додаток М, табл. М.1) та хронологією найбільш істотних трансформацій фіскальної системи в цілому (додаток М, табл. М.2).
Доцільно також обумовити, що при проведенні порівняльного аналізу говорити про чітко виражену пряму залежність, вочевидь, буде не дуже коректно. Адже, як вже згадувалось раніше, на розвиток малого бізнесу впливає багато інших факторів, які можуть нейтралізувати або навіть переважити дію важелів фіскальної політики (наприклад, такий потужний фактор як загальна фінансова криза). Крім цього, потрібно робити поправку на наявність зовнішнього лагу (періоду між прийняттям відповідних рішень і моментом прояву наслідків дії податкових регуляторів), тривалість котрого за різними оцінками коливається в межах 0,5-2 роки [44, С.478]. Тим не менше, вивести певні загальні тенденції і закономірності перебігу досліджуваних процесів цілком реально.
У перші місяці проголошення незалежності України існував досить сприятливий фіскальний режим стосовно суб'єктів малого бізнесу зі статусом юридичної особи, який в основному був успадкований від колишнього СРСР. Саме широкий перелік спеціальних пільг із податку на прибуток (податкові канікули для пріоритетних напрямків діяльності, значне зниження ставок для всіх інших), відсутність високих універсальних акцизів (ставка податку з продажів - 5%) і прийнятні розміри тарифів обов'язкових платежів, котрі відносяться на собівартість, на нашу думку, дозволили в 1992 р. за інерцією зберегти найвищі темпи приросту показників, що характеризують розвиток малих підприємств за 1991-2001 рр. За цей рік їх чисельність зросла на 43,7%, що супроводжувалось збільшенням зайнятого персоналу майже на 5%, а кількість у розрахунку на 10 тисяч осіб наявного населення збільшилась приблизно в 1,5 раза. Але, вже починаючи з 1992 р., податкова система поступово почала втрачати свою ліберальність щодо малого бізнесу і підприємництва взагалі. Відбувається поетапне скорочення вищезгаданих особливих податкових преференцій для фінансової підтримки малих фірм, аж до повної їх відміни з 01 січня 1994 р. З метою забезпечення фінансування зростаючих видатків на реструктуризацію народного господарства і соціальні програми захисту населення, життєвий ріве