РОЗДІЛ 2
ВІТЧИЗНЯНА СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-СТАТУСНИХ ТРАНСФЕРТІВ
Пріоритетним напрямком соціальної політики держави має бути політика перерозподілу доходів, покликана забезпечувати високу платоспроможність громадян, яка гарантувала б гідний людини рівень існування. Таким запобіжним заходом є надання закріплених Конституцією та Законами України соціальних гарантій найменш захищеним верствам через соціально-статусні трансферти. У розрізі даної роботи трансферти трактуються як державні видатки та кредити, що призначені для перерозподілу і підтримки платоспроможності громадян; при цьому відсутні будь-які безплатні послуги реципієнтам з боку державних органів [71:61]. У даному розділі аналізується існуюча практика субсидування та кредитування соціальних трансфертів у контексті забезпечення соціальних гарантій.
Розробивши комплексну схему, подану на рис. 2.1, на якій представлено всю сукупність законодавчо-визнаних сьогодні трансфертів, ми не розглядатимемо усіх їх форм, оскільки не всі зазначені трансферти відносяться до теми дослідження. Автор виключила з поля зору соціально-статусні трансферти, джерелом фінансування яких є державні цільові фонди, а також трансферти у формі різних видів пенсій, окрім соціальної, адже система пенсійного забезпечення є досить громіздкою і потребує окремого дослідження. Ми акцентуємо увагу саме на адресній та безготівковій допомозі тим категоріям працездатних реципієнтів, які мають суспільні заслуги перед Батьківщиною та не отримують мінімального рівня матеріальних благ, що дозволяє називати їх малозабезпеченими. Що стосується вікової характеристики реципієнтів, то, звичайно, велику їх кількість складають громадяни пенсійного віку, проте ми досліджуватимемо не систему соціального захисту пенсіонерів, а державну підтримку малозабезпечених осіб та сімей.
2.1. Бюджетні програми адресної соціально-гуманітарної інфраструктури
Базовим соціальним стандартом для визначення соціальних гарантій та надання соціальних виплат малозабезпеченим служить прожитковий мінімум, нижче величини якого дані гарантії бути не можуть [6]. Обмеженість бюджетних ресурсів змушує уряд призначати розміри трансфертів, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Як наслідок, маємо критичну розбалансованість між соціальними гарантіями, розмірами соціальних стандартів, цінами і купівельним потенціалом збіднілого населення.
У таких умовах держава, виконуючи всі притаманні їй функції, намагається першочергово реалізовувати свої зобов'язання перед громадянами у соціальному захисті та забезпеченні, які є дзеркалом здійснюваних реформ, через адресну підтримку свого нужденного населення [73:132]. Лише за 2000-2001 роки адресну підтримку держави одержали близько 3 млн. сімей на загальну суму 1 млрд. 890 млн. грн. [74:2]. Сьогодні поглиблення адресності державної соціальної допомоги - це один із основних напрямів соціальної політики до 2004 року.
2.1.1. Соціальні допомоги ветеранам війн і праці, жертвам політичних репресій.
Світовий досвід показує, що максимальний добробут для громадян досягнутий там, де в центрі ієрархії суспільних цінностей знаходяться інтереси кожної людини. Особливо це стосується турботи про громадян похилого віку. За даними Держкомстату у 1991 році на 1000 українців налічувалось 253 пенсіонери, а через десять років - вже 299. Сьогодні понад 12 мільйонів становлять ветерани війни і праці та понад 600 тисяч є жертвами війн та політичних репресій.
Ми розглядаємо соціально-статусні трансферти у вигляді грошових допомог ветеранам війн і праці, жертвам політичних репресій через те, що, по-перше, їх грошові доходи, а, отже, платоспроможність, не дозволяють отримувати мінімум соціальних благ, що призводить до набуття ними статусу малозабезпечених; і, по-друге, дані категорії мають у суспільстві законодавчо визнані заслуги. Оскільки досить значну кількість даних реципієнтів складають громадянами похилого віку, які одержують згідно стажу і умов роботи загальні пенсії, при розгляді питання ми виключили з поля зору ті допомоги, які відносяться до трудових пенсій, пенсій по інвалідності, за вислугу років та інших, окрім соціальної, оскільки саме реципієнти соціальних пенсій одержують найнижчі середні пенсії. Якщо розміри трудових пенсій визначаються пропорційно тривалості стажу і розміру заробітку, а також умовами праці, то за основу розрахунків розміру соціальної пенсії береться розрахункова мінімальна пенсія за віком та враховується соціальна незахищеність громадян і наявність умов, за яких така пенсія призначається. За своїм змістом соціальна пенсія є соціальною допомогою, яка призначається для забезпечення певного (мінімального на сьогодні) рівня життя, її величина є однаковою для кожного пенсіонера [9:165]. Соціальна частина пенсії призначається без урахування доходу після настання пенсійного віку для непрацездатних громадян, а для непрацюючих - незалежно від віку, коли немає підстав для нарахування інших видів пенсій. Соціальну пенсію можна виділити як вагому складову загальної пенсії, котра обчислюється за формулою:
П = С + Т = І + У + З(Б) + Ф, (2.1.)
де С - соціальна частина пенсії, яка за законодавством повинна бути більшою або дорівнювати прожитковому мінімуму;
Т -трудова частина пенсії;
І - частина пенсії для інвалідів;
У - частина пенсії на утриманців;
З(Б) - частина пенсії за особливі заслуги перед державою;
Ф - частина пенсії, отримана через страхові фонди [75:77].
Розміри соціальної пенсії згідно чинного законодавства диференційовані залежно від категорії одержувача. Проте більшістю пенсіонерів існуюча пенсійна система вважається несправедливою, оскільки ні загальні пенсії, що несуттєво, на їх думку, залежать від трудового стажу й рівня заробітку, ні так звана соціальна частина не можуть забезпечити мінімальних умов існування. Дані про зміни середніх розмірів місячних пенсій подано в табл. 2.1.