РОЗДІЛ 2
РИНКОВІ ВІДНОСИНИ В КОМУНАЛЬНОМУ СЕКТОРІ
ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ
2.1. Формування ринкових відносин
в комунальному секторі економіки
Особливе місце в ринкових перетвореннях в Україні належить процесу реформування житлово-комунального господарства, на базі якого в основному було сформовано комунальне господарство місцевих органів самоврядування.
Ринкові перетворення внесли суттєві корективи в раніше діючу схему управління житлово-комунальним господарством. Міністерство житлово-комунального господарства було ліквідовано, частково його функції спочатку взяв на себе Комітет з житлово - комунального господарства, а потім Державний комітет по будівництву, архітектурі та житловій політиці. Таким чином, в галузі було ліквідовано державне планування і управління, що законодавчо закріпило передачу державної власності у комунальну власність територіальних громад та були створені законодавчі передумови для подолання монополії державної власності і перевода її на ринкові умови функціонування.
Формально після проведення реформування схема управління цією галузю господарства виглядає практично так же як і раніше, але виконання деяких функцій якісно змінилося. Суттєві корективи вносять і разноманітні форми власності, повільно, але впевнено развиваються в галузі.
Тому в сучасних умовах схема управління в житлово - комунальному господарстві має вигляд, як це показано на рис. 2.1, де штрих-пунктиром позначено методичне забезпечення комунального господарства територіальних громад з боку Державного комітету по будівництву, архітектурі та житловій політиці.
З точки зору управління комунальною власністю на сучасному етапі розвитку економіки України і з врахуванням світового досвіду може здійснюватись з використанням таких основних схем:
1. Безпосереднє управління - найбільш традиційна схема, при якій органи міського самоврядування безпосередньо надають послуги і товари на комунальних підприємствах. Варіанти цієї схеми можуть передбачати безпосереднє фінансування з міського бюджету або виділення фінансової діяльності відповідних підприємств в окремий бюджет, додатковий до міського бюджету, зі створенням чи без створення окремої юридичної особи.
2. Оренда - право оперативного управління комунальною власністю передається орендарю на певний строк, форма власності якого може бути любою, допустимою чинним законодавством. Орендар сплачує міській владі орендну плату за користування комунальною власністю. Одержаний фінансовий результат діяльності орендаря повністю йому належить, але органи самоврядування призначають ціну послуг, безпосередньо впливаючи таким чином на ринкове середовище і систему ринкових відносин, як це показано на рис. 2.1.
Рис. 2.1 Схема управління підприємствами комунальної власності
територіальних громад у перехідний період реформування економіки
3. Концесія. Концесіонер будує за свій рахунок необхідні споруди, що належать, згідно з Законом України "Про концесії" [30], територіальній громаді, і експлуатує їх на свій страх та ризик. Натомість він має право одержувати безпосередньо від користувачів плату за надані послуги, що визначається контрактом.
4. Субпідряд и придбання послуг. В цьому випадку виробництво здійснюється некомунальними службами, але у відповідності з договірними відносинами з органами місцевої влади та під їх відповідальність.
Окрім цих основних схем може використовуватись видача місцевою владою бон на певні грошові суми для закупівлі тих чи інших видів послуг, надання субсидій приватним виробникам, підприємцям при обмеженні їх свободи у виборі споживача.
В сучасних умовах в більшості вітчизняних міст при експлуатації комунальної власності використовується, в основному, перші дві схеми. Поміж тим ринкові перетворення нагально потребують більш широкого використання всіх передбачених законодавством схем управління комунальною власністю, які в певних умовах більш з'орієтовані на ринкові відносини.
В випадку більш широкого використання ринкових схем організації управління в комунальному господарстві розподіл функцій між органами управління буде проводитись наступним чином. До компетенції місцевих та регіональних органів влади відносяться питання ціноутворення та нормування послуг для споживачів ( в випадку відсутності приладів обліку), проведення контролю за діяльністю підприємств комунальної власності; в той же час вони не вирішують питання перспективного розвитку цих підприємств, формування їх іноваційної та інвестиційної політики та ряду інших, які повинні вирішуватися самими підприємствами. Згідно з новою схемою управління галузю комітет, як вищестоячий орган управління, взяв на себе питання створення та коректировки нормативно-правової бази галузі, загального методологічного забезпечення.
Крім цього, діяльність підприємств комунальної власності регулюється цілою низкою законів. Так, наприклад, підприємства водопровідно-каналізаційного господарства регулюються такими законами: "Водний кодекс України", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про трубопровідний транспорт", "Про захист прав споживачів", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про природні монополії", "Про метрологічну діяльність" та інш., двома десятками постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів від 17.01.2000 р. № 30 - р "Про перелік проектів нормативно-правових актів, що підлягають розробці з метою реалізації основних напрямків прискорення реформування житлово-комунального господарства" встановлена необхідність розробки Закону "Про питну воду", коректировка деяких законів з метою зниження податкового тиску на підприємства галузі, а також цілої низки галузевих нормативно-правових актів (Норми витрат на ремонт та експлуатацію об'єктів комунальної власності; внесення доповнень та змін до Правил використання систем комунального водопостачання і водовідведення в містах та селищах України, Правила розрахунку двоставочного тарифу на теплову ен