Ви є тут

Формування ринково орієнтованої системи регіонального продовольчого комплексу (на прикладі Черкаської області)

Автор: 
Коломицева Олена Віталіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003540
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ
ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Структура та пропорції продовольчого комплексу регіону
Черкаська область розміщена в центральній частині України і займає
20,9 тис. км2 або 3,46 % території України. Область знаходиться в лісостеповій
зоні України в межах Придніпровської височини та Придніпровської низовини.
Територія області межує на півночі з Київською, на сході з Полтавською, на
півдні з Кіровоградською та на заході з Вінницькою областями.
Черкаська область є досить потужним сільськогосподарським і промисловим
регіоном, який характеризується достатньо високою часткою в
загальнонаціональних економічних показниках. Частка області в національному
виробництві основних продуктів харчування становить: м’яса – 7,9 %, продукції з
незбираного молока – 3,8 %, сирів жирних – 8,1 %, цукру з цукрових буряків –
6,2 % тощо.
В економіці Черкаської області особливе місце посідає сфера агропромислового
виробництва. Сприятливі природно-економічні передумови господарювання в
сільськогосподарському і переробному секторах суспільного виробництва були й
залишаються провідними для області.
Розвиток міжгалузевих зв’язків на певному етапі еволюції продуктивних сил
привів до виникнення і формування продовольчого комплексу. Регіональний
продовольчий комплекс є складовою частиною народногосподарського комплексу
області і орієнтується переважно на забезпечення продовольством регіону та на
максимальне використання місцевих ресурсів і переваг територіального поєднання
різних галузей виробництва.
Ядром регіонального продовольчого комплексу є виробництво продовольчої
сільськогосподарської сировини, яке представлене в Черкаській області всіма
видами власності і формами господарювання: сільськогосподарські підприємства, в
складу яких входять господарські товариства, приватні підприємства, виробничі
кооперативи; державні підприємства; господарства населення і селянські
(фермерські) господарства. До складу сільського господарства Черкаської області
входять такі галузі рослинництва, як зернове виробництво, цукровиробництво,
картоплярство, овочівництво, садівництво, а також галузі тваринництва – молочне
та м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, бджільництво та ін.
Другу сферу продовольчого комплексу області становлять підприємства з переробки
зерна, плодів і овочів, цукрових буряків, м’яса тварин, молока також всіх форм
власності. Друга сфера галузевої структури продовольчого комплексу Черкаської
області включає до свого складу підприємства харчової та переробної
промисловості, цехи по товарній обробці і первинній переробці
сільськогосподарської продукції, заготівельні пункти, обладнані для попередньої
переробки сировини і його пакування, невеликі технологічні лінії, розміщені у
фермерських господарствах, сільськогосподарських кооперативах і товариствах. В
другу сферу, що є виробником кінцевої продукції, входять такі галузі, як
м’ясна, молочна і маслосироробна, плодоовочева, борошномельна, круп’яна,
цукрова промисловість та ін.
В третю сферу, за нашою оцінкою, включена оптова закупівля
сільськогосподарської сировини, у тому числі її реалізація переробним
підприємствам через систему прямих зв’язків, а також реалізація оптовим
посередникам для роздрібної торгівлі і власне роздрібна торгівля. Саме торгівля
включає до свого складу всі проміжні стадії пересування сільськогосподарської
продукції від поля до споживача. До них належать: оптові підприємства із
закупівлі сільськогосподарської сировини і продовольства, різні посередницькі
організації між сільським товаровиробником, переробним підприємством і
роздрібною торгівлею, магазини, оптові бази і ринки, ярмарки, біржі, державні
асоціації по закупівлі сільськогосподарської продукції, прямі зв’язки та ін. В
цій сфері комплексу найбільш яскраво і різноманітно представлені всі форми
власності і види господарювання.
До третьої сфери входить мережа складських приміщень, холодильників, сховищ,
організація оптових ярмарків і оптових ринків.
У зв’язку з активним розвитком ринкових відносин, відмовою від централізованого
розподілу продовольчих потоків і підвищенням у зв’язку з цим ролі інформації
про стан ринків продовольства, цін на нього, а також у зв’язку з збільшенням
кількості користувачів цією інформацією виникла потреба у виділенні в
продовольчому комплексі четвертої сфери – маркетингової інфраструктури. Головне
завдання цієї ланки – раціоналізувати канали реалізації сільськогосподарської
продукції і продовольства та зменшити витрати на пересування сировини в цій
ланці. Виділення в окрему сферу маркетингової інфраструктури обумовлено
реформуванням економіки, в якій особливе місце займає інформація про ринкову
кон’юнктуру, ціни і ринки збуту сільськогосподарської сировини і продовольства,
інформація з надання різноманітних послуг, пов’язаних із прогресивними
технологіями реалізації продукції і встановленням взаємовигідних зв’язків із
споживачами та постачальниками і т.ін. Організація маркетингових служб на
регіональному рівні і в кожному районі забезпечить оптимальну систему гнучких
зв’язків, які охоплять усіх товаровиробників регіону і будуть сприяти
раціональній організації виробництва, переробки і збуту продукції, зниженню
суспільно необхідних витрат на її виробництво та реалізацію і підвищенню
забезпеченості населення доступними продуктами харчування.
В п’яту сферу регіонального продовольчого комплексу повинні увійти такі його
ланки, як надання послуг сільському господарству і переробній промисловості в
постачанні засобів виробництва, ремонту та