РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження проводились впродовж 2000-2002рр. в клініках і на кафедрі терапевтичної стоматології Львівського Державного медичного університету імені Данила Галицького та кафедрі терапевтичної стоматології Дніпропетровської Державної медичної академії.
Основу досліджень склали клінічні, рентгенологічні, мікробіологічні та імунні спостереження за 183 хворими генералізованим пародонтитом I-II ступенів важкості у віці від 15 до 64 років, які проводили регулярний догляд за органами порожнини рота. Обстеження хворих і амбулаторне лікування проводилось згідно існуючих стандартів.
Хворі були розділені на дві групи: першу групу склали 61 хворий, які мали вихідний гігієнічний індекс >2,0; другу - 122 хворих з вихідним гігієнічним індексом < 2,0.
В клінічні групи включали хворих з переважно однаковим ступенем ураження тканин пародонта. На основі вивчення клініко-рентгенологічного і пародонтального статусу хворих встановлювали діагноз з врахуванням Міжнародної (МКХ -10) та клінічної класифікації хвороб пародонта (МКХ -10, Данилевський М.Ф., Борисенко А.В., 2000; Мащенко І.С., 1999; ).
Дані про розподіл хворих згідно статі, віку і ступеня важкості генералізованого пародонтита наведені в таблиці 2.1.
Для отримання більш точних клінічних даних обов'язковою умовою розподілу пацієнтів була відсутність вираженої соматичної патології, ортогнатичний прикус, цілісність зубних рядів і показники КПУ не більше 3-4 ОД.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих згідно статі, віку і ступеню важкості
генералізованого пародонтита
Вік
( в роках) Генералізований пародонтит I група (n=61) II група (n=122) I ступінь II ступінь I ступінь II ступінь м ж м ж м Ж м Ж 15-19 - 1 - 2 - 2 - 2 20-29 1 4 4 5 3 6 8 10 30-44 4 6 4 5 7 16 8 10 45-64 5 8 4 8 10 13 8 19 Всього 10 19 12 20 20 37 24 41
Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб у віці 20 - 64 років. Всім особам, які знаходились під нашим спостереженням, за єдиним планом проводились клінічні, мікробіологічні, іммунні та рентгенологічні дослідження.
2.1. Клінічні методи дослідження
Обстеження хворих проводили за єдиною схемою, діагностика хвороб пародонта відбувалась традиційним методом. Стоматологічне обстеження починали з розпитування хворого, виясняли скарги і їх характер: кровоточивість ясен (під час чищення зубів, під час прийому їжі чи самостійні), болючість, неприємний запах з ротової порожнини, рухомість зубів, їх зміщення, болі від температурних подразників або самовільні, випадіння зубів, або їх видалення внаслідок рухомості. Вивчали анамнез життя і хвороби, час появи перших симптомів хвороби, їх виразність, частота загострень, чи проводилось лікування раніше (регулярно чи ні), характер, об'єм і результат лікування (стійке покращення, тимчасове покращення, без покращення чи погіршення).
При зборі анамнезу життя виясняли соціально-побутові умови життя і фаху, професійні фактори, шкідливі звички, хронічні захворювання, алергологічний статус, спадковість, гігієнічні навики догляду за порожниною рота (регулярність чистки зубів, спосіб чистки, які пасти і щітки використовуються і як часто їх міняють).
Огляд починали з оцінки загального стану пацієнта, зовнішнього огляду і пальпації регіонарних лімфатичних вузлів (підщелепових, підборідкових, шийних). При огляді порожнини рота визначали тип прикусу, прикріплення вуздечок верхньої та нижньої губ, відмічали рельєф ясен і стан слизової оболонки порожнини рота, ступінь її зволоженості, характер слини. При огляді слизової оболонки ясен звертали увагу на наявність гіперемії, набряку і їх локалізацію (на рівні ясенних сосочків, ясенного краю чи слизової альвеолярного відростку). Фіксували тип патологічної гінгівогліфіки, вираженість кровоточивості ясен, ступінь рухомості зубів, оголення коренів, наявність пародонтальних кишень і травматичних вузлів, нерівномірну стертість зубів, некаріозні ураження, відкладення м'якого зубного нальоту, наявність над- і підясеневого зубного каменю. Відмічали болючість слизівки ясен при пальпації, наявність і характер виділень із пародонтальних кишень, глибину пародонтальних кишень з 4-ох сторін кожного зуба градуйованим зондом від фіксованої точки на коронці зуба (записуючи найбільшу в мм).
Для об'єктивної оцінки стану кісткової тканини проводили рентгенологічне обстеження (ортопантомограма, при необхідності - внутрішньоротові контактні знімки окремих груп зубів).
Індексну оцінку пародонтологічного статусу проводили в динаміці в різні строки: до використання різних гігієнічних заходів, під час і після їх проведення, через 6, 12 і більше місяців.
В роботі використані: пародонтальні індекси ПІ, папілярно-маргінально-альвеолярний індекс РМА [35,68].
Для достовірного визначення інтенсивності запального процесу використовували пробу Шиллєра-Пісарєва (йод-1.0; йодид калію-2.0; вода дистильована-до 40.0). Негативну пробу відмічали - 0; слабопозитивну - 1; позитивну - 2; різкопозитивну - 3; (Яковлева В.І. і авт., 1995).
2.2. Оцінка гігієни порожнини рота
Оцінка гігієни порожнини рота проводилась за методами Федорова Ю.А., Володкиной В.В. [130], S.Green, J.Vermillion [189], S.Silness, H.Loe [216,217].
Стан гігієни порожнини рота з допомогою індексу Федорова-Володкиной оцінювали наступним чином: розчином Шиллєра-Пісарєва змазували вестибулярні поверхні 43,42,41,31,32,33 зубів. В залежності від кількості нальоту на зубах різні ділянки і їх поверхні фарбувались з