РОЗДІЛ 2
НЕВІДПОВІДНОСТІ ГРАМАТИЧНОГО РОДОВОГО ЗНАЧЕННЯ ГРАМАТИЧНІЙ ФОРМІ РОДУ В ІМЕННИКІВ-НАЗВ ОСІБ
2.1. Невідповідності граматичного значення роду граматичній формі роду в іменників-маскулізмів - назв осіб за професією, родом занять, посадою, званням, соціальним статусом, суспільним становищем
Як відомо, семантична категорія "особа - неособа" є значущою для граматичної категорії роду іменника, оскільки в іменників - назв істот категорія роду тісно пов'язана з означуваною сферою, тобто має свою семантичну характеристику: слова чоловічого роду називають істот чоловічої статі, слова жіночого роду - істот жіночої статі. У кількісному відношенні переважають слова чоловічого роду. Це пояснюється як позамовними соціально-історичними умовами, так і власне мовними причинами.
На думку К. С. Аксакова, "іменем чоловічого роду ... позначається сам рід взагалі (порода, тобто загальне логічне значення особи)" [3, с. 52]. Звідси "набагато більша інтелектуальна вага й семантичний обсяг слів чоловічого роду" [36, с. 67]. Українські граматисти, наприклад, А. П. Грищенко, стверджують, що в сучасній українській літературній мові досить поширені іменники, насамперед назви осіб за професією або іншими різновидами діяльності, приналежності, яким не властиве розмежування чоловічого й жіночого роду за допомогою яких-небудь спеціальних зовнішніх показників у межах слова [40, с. 62]. Тому заслуговують на увагу іменники чоловічого роду, що означають людину за професією, посадою, політичними чи філософськими поглядами стосовно різного роду реалій: праці, групи, колективу людей, власності, схарактеризованої за соціальною, майновою, сімейною, виробничою роллю тощо [197, с. 119], бо, як відомо, іменники чоловічого роду мають властивість називати людей обох статей - через те, що слова чоловічого роду передусім містять у собі загальне поняття про людину, означають її соціальну чи професійну приналежність незалежно від статі, тому вони можуть застосовуватися до осіб як чоловічої, так і жіночої статі [197, с. 119]. В. В. Виноградов також обстоює позицію, що "слова чоловічого роду, які відносяться до категорії особи, передусім виражають загальне поняття про людину - її соціальну, професійну чи іншу кваліфікацію - незалежно від статі" [36, с.63]. І. Р. Вихованець вважає, що "з граматичного погляду подібні іменники необхідно розщеплювати на дві родові форми", тобто вважає їх граматичними омонімами [39, с. 70]. Як твердить А. П. Загнітко, віднесення таких іменників до лексем з омонімією форм роду "передчасне і не зовсім обґрунтоване, оскільки не можна ставити знак рівності між словами, які характеризують особу, і словами, що номінують" [75, с. 157]; дослідник називає ці іменники "маскулінативами" [75, с. 159]. Оскільки щодо таких іменників існують досить різні погляди, то під час дослідження проблеми невідповідності граматичного значення граматичній формі роду в сучасній українській мові іменники, що називають осіб за професією, посадою, званням тощо викликали наше зацікавлення.
О. К. Безпояско вважає, що такі іменники варто називати "маскулізмами", вони, на її думку, є словами "спільної статі, двородовими лексемами" [13, с. 57]. Лінгвіст обстоює позицію, що маскулізми в східнослов'янському мовознавстві відносять до іменників "спільного роду", і вважає, що назва "маскулізми" зумовлена тим, що ці "іменники мають форму, марковану граматичним чоловічим родом, але позначають осіб обох статей" [13, с. 57]. Отже, дослідник твердить, що "розмежування статі не закладене в форму слова; з цим терміном пов'язане вживання назв соціально-активних осіб чоловічої статі на позначення осіб жіночої статі. Утворення такого типу назв сягає тих часів, коли потреба парних найменувань жіночого роду не диктувалася виробничою зайнятістю, іменники позначали особу взагалі, без вказівки на стать [13, с. 57]. Крім того, "з подальшим суспільним розвитком, коли застосування жіночої праці розширилося, частина іменників, не змінюючи зовнішньої форми слова, паралельно стала виражати грамему жіночого роду" [13, с. 57], наприклад: Професор Мальований тридцять років пропрацював у нашому вузі - Професор Фурсова участі в цій конференції не брала. Тому можна вважати, що це є однією з причин виникнення невідповідностей граматичного значення граматичній формі роду в таких іменників.
У згаданих іменників з провідною семою "особа" семи "професія", "посада", "член певного колективу" якоюсь мірою нейтралізують сему "стать". Якщо необхідно актуалізувати цю сему на позначення людини жіночої статі, то виникає невідповідність граматичного значення граматичній формі іменника: іменник, маркований граматичним чоловічим родом, виражає граматичне значення жіночого роду. Тобто в таких випадках безпосередня співвіднесеність граматичної категорії роду та значення статі виражається синтаксично: з допомогою словозмінної категорії роду узгоджуваних прикметників, займенників, порядкових числівників, а також координацією з присудком, що враховує родово-статеву характеристику особи й виражений дієслівними формами минулого часу та умовного способу. Отже, семантика родового протиставлення передається аналітичними засобами вираження категорії роду в іменників, у смисловій структурі яких провідною семою є сема "особа". Ця ситуація актуалізується в такий спосіб, що аналізовані іменники функціонують як підмет у складі синтаксичних конструкцій з присудком, вираженим дієслівною формою минулого часу чи дієприкметником, розміщеним у препозиції чи постпозиції стосовно підмета, або як додаток з означенням, вираженим прикметником чи займенником. Наприклад: Зі вступним словом виступила доцент кафедри української мови В. І. Бездітко, яка звернула увагу присутніх на те, що згідно з указом Президента України Л.Кучми відзначається це свято (день української писемності) у листопаді ("Учитель"); Цікаве відчуття, - сказала лікар і піднесла мені до обличчя склянку з нашатирем ("Наука і суспільство"); Прокурор Карла Дель Понте вимагала для колишнього п