РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ НА ОСНОВІ ІНДИВІДУАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ
2.1. Способи визначення індивідуально-типологічних особливостей студентів
Реалізація індивідуально орієнтованого підходу до організації самостійної роботи студентів у процесі їх професійної підготовки передбачає розв'язання проблеми - як із різноманіття ознак, якими характеризується їх самостійна пізнавальна діяльність, визначити мінімальний комплекс, який потенційно характеризує індивідуальні особливості тих, хто навчається.
Ця проблема ставить перед нами завдання виявити психолого-педагогічні ознаки, які визначають індивідуально-типологічні особливості студентів.
Для її вирішення необхідно:
* проаналізувати різноманітні підходи до відбору суттєвих ознак, які мають бути врахованими в рамках реалізації індивідуально орієнтованого підходу;
* встановити можливі шляхи його здійснення.
Для виявлення індивідуально-психологічних особливостей навчально-пізнавальної діяльності студентів нами використовувалися філософський, психологічний і педагогічний підходи.
Філософський підхід до визначення типологічних особливостей полягає в розгляді діалектики одиничного, особливого й загального.
У роботах філософів показано, що одиничне, визначаючи індивідуальність предмета, його своєрідність, специфічно неповторні особливості, детермінується системою зв'язків, які склалися і всередині яких існує предмет [201;202;214].
Об'єднати предмети в певні класи дозволяють ознаки, що повторюються. Ці загальні для даного класу предметів ознаки виступають як особливе [201, 509].
Ознаки, притаманні деяким об'єктам, які належать до певного класу, виступають як особливе. Інші ознаки, що виявляються у всіх без винятку представників цього класу, розглядаються як загальні [201, 519].
А.П.Шептулін, характеризуючи діалектику одиничного, особливого і загального, вважає, що все одиничне особливе, але не все особливе одиничне. Особливе за своїм змістом ширше, ніж одиничне. Особливим може бути і загальне, коли воно відрізняє одне матеріальне утворення від іншого, тобто загальне може виступати у своїй власній ролі і в ролі особливого [214, 117].
Відповідно, пізнання відбувається через вивчення одиничних явищ до виявлення в них особливого, а потім до відкриття загального, закономірного [202, 114].
Таким чином, використовуючи діалектичні взаємозв'язки одиничного, особливого й загального, можна вважати окремого студента, його індивідуальні особливості, які проявляються в навчальній діяльності,- одиничними, індивідуальні особливості студентів, притаманні окремим групам,- особливими, а індивідуальні ознаки, характерні для всіх студентів,- загальними. Отже, індивідуальність - це риса особистості, своєрідний, неповторний прояв загального.
Психологічний підхід полягає у вивченні індивідуально-психологічних особливостей навчально-пізнавальної діяльності студентів.
В основі психологічного підходу лежить вивчення психологічних відмінностей як між індивідами, так і між групами людей, причини і наслідки цих відмінностей [84, 18].
Реалізація даного підходу здійснюється вченими-психологами за різними напрямками.
Наприклад, Г.І.Щукіна, беручи за основу діалектику філософських категорій одиничного, особливого й загального, розглядає такі психологічні категорії: людина, особистість, індивід, індивідуальність. Людина є носієм вищої форми руху матерії - соціальної [216, 22].
Особистість підпорядкована суспільним прагненням. Вона пов'язує свою діяльність, вчинки з потребами суспільного життя. Особистість - це соціально детермінований індивід. Індивід містить у собі те загальне, що притаманне людині. І те, що в кожній людині наявне це загальне, створює можливість здійснювати суспільне життя, вступати у взаємини з іншими людьми, реалізувати спільну діяльність.
Індивідуальність, за словами Г.І.Щукіної, несе в собі те особливе, що утворюється під впливом своєрідних умов її способу життя й діяльності. Ця єдність загального й особливого надає індивідуальності виняткової значущості, оскільки кожна людина неповторна, унікальна, можливості її розвитку індивідуальні, але її суспільна сутність одна [216, 108].
Представники другого напрямку - Є.А.Голубєва, В.І.Рождественська, Б.М.Теплов - основою класифікації вважають психологічні ознаки: обсяг, стійкість уваги, швидкість запам'ятовування та інтегральні, когнітивні стилі [48;174;193]. Представники третього напрямку, до яких належать К.М.Гуревич, В.Д.Небиліцин, основу типології вбачають у непсихологічних характеристиках (властивості нервової системи) [53; 135].
Встановлено, що міжіндивідуальна варіативність є однією з передумов формування індивідуальних відмінностей на психологічному рівні [48;53;135; 174;193].
На думку деяких дослідників (Н.С.Копеїна, В.М.Русалов), головними є взаємозв'язки між різними рівнями, які утворюють "інтегральну індивідуальність". Системоутворюючим фактором тут виступає індивідуальний стиль діяльності - ігрової, навчальної, трудової [37, 146].
У рамках концепції діяльності було запропоновано декілька підходів до аналізу індивідуальних відмінностей, а саме: 1) індивідуальні особливості тлумачать як співвідношення різних рівнів сформованості мотиваційно-орієнтувальної, "робочої", "перетворюючої" і контрольно-оцінювальної діяльності (Г.С.Абрамова, А.К.Маркова) [122, 99]; 2) індивідуальні особливості трактують як відмінності в особистісних характеристиках, як особливості когнітивного стилю і мотивації досягнень (Г.Клаус) [92, 17]; 3) індивідуальні особливості кваліфікують як характер навчальної діяльності залежно від віку (А.М.Колесова) [97, 163].
Таким чином, теоретичний аналіз психологічних підходів, які використовуються в дослідженнях різних авторів, передбачає розгляд індивідуальних відмінностей із різних позицій: на основі властивостей нервової системи [135;168], різного рівня сформованості мотиваційно-орієнтувальної, "робочої", "перетв
- Київ+380960830922