РОЗДІЛ 2.СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ТИПОЛОГІЯ ЕРГОНІМІВ
2.1. СТРУКТУРНИЙ АСПЕКТ ЕРГОНІМІВ
Система номінації кожної мови є результатом пізнавальної і класифікуючої
діяльності народу, оскільки "кожна мова прагне не тільки до об'єктивації
світорозуміння народу, але й до збереження його духовно-практичної діяльності,
закріпленої в семантичних властивостях лексичних одиниць" [116:78].
Фантазія й почуття породжують оригінальні утворення, в яких віддзеркалено
індивідуальний характер нації. Такими утвореннями можна вважати й ергоніми,
головна номінативна особливість яких - називати підприємство, характеризуючи
його. Саме в репертуарі мотиваційних ознак та їх доборі при іменуванні
підприємства й полягає специфіка ергонімної номінації. На думку О.О. Белея,
вибір мотивуючої ознаки (або мотивуючих ознак) залежить насамперед від
суб'єктивної, "авторської" оцінки релевантності певної мотиваційної ознаки,
тобто "...власник творить назву сам, з урахуванням мовного чуття, на основі
власного світогляду, виходячи із власного рівня інтелектуального розвитку,
естетичних та ідеологічних ідеалів тощо" [18:45]. О.Г. Мікіна твердить, що
“надаючи назву об’єднанню людей, ергонім так чи інакше покликаний
характеризувати його у зв’язку з людиною: з її працею, місцем проживання,
стосунками з іншими людьми” [167:11]. Цілком природним є бажання обрати таку
назву підприємству, що характеризує об’єкт, впливає на психологію потенційних
клієнтів з метою їх найбільшого приваблення / зацікавлення нею. Виникнення
ергонімів є наслідком вольового, цілеспрямованого акту, супроводжуваного і
“юридичним оформленням” [21:29]. Назва може бути отримана на основі власного
або загального імені, тобто “вона завжди генетично вторинна” [там само].
Формування сучасної української ергонімії відбувається завдяки двом процесам -
онімізації та трансонімізації, які "становлять собою найпоширеніші, масові
різновиди застосування лексико-семантичного способу словотвору" [97:36], і є
панівними в цій галузі [там само]. Професор Ю.О. Карпенко зазначає, що
"фактично онімізація і трансонімізація відбувається завжди при утворенні кожної
нової власної назви, оскільки будь-який онім утворюється на базі апелятива (або
сукупності апелятивів) чи іншого оніма" [97:37]. Онімізація апелятивів - давній
і основний спосіб утворення власних назв, кваліфікований як різновид
лексико-семантичного способу словотвору [18:34]. Відзначимо й актуальність
інших способів творення, абревіації зокрема.
Досліджуючи ергоніми, В.І. Ткачук твердить, що “розглядати структуру власних
найменувань – це значить розглядати структуру тих загальних слів, топонімів
тощо, які слугували основою для їхнього утворення” [249:53]. Автор розподіляє
власні найменування з позицій структури на: 1) прості слова; 2) складні слова;
3) абревіатури різноманітних типів; 4) словосполучення, зазначаючи провідну
роль простих слів.
Т.О. Хейлик, враховуючи структурні особливості, розподіляє ергоніми на: 1)
слова - а) непохідні, б) прості похідні, іноді демінутиви, в) складні, г)
абревіатури: складові й звукові, ґ) назви, ускладнені цифровою індексацією, де
числові позначення вказують на рік створення або порядковий номер у ряді
однойменних; 2) апозитиви - спеціально створені одиниці номінації, відсутні у
загальнолітературній мові; 3) словосполучення. Дослідниця підкреслює велику
роль греко-латинських морфем як самостійних одиниць номінації [266:124].
А.В. Беспалова, враховуючи й семантичну вмотивованість ергонімів, розподілила
їх на реально вмотивовані й символічно вмотивовані, причому реально мотивовані
представлено такими структурними моделями: 1) однокомпонентні - апелятив
(іменники, що вказують на вид продукції, а також назви, утворені шляхом
словоскладання); 2) двокомпонентні - апелятив + ергонімний термін
(непродуктивна модель, являє собою атрибутивні синтагми, позначає прямо або
опосередковано вид продукції); 3) описові конструкції (містять прикметники,
прислівники й іменники). Символічно вмотивовані ергоніми представлено двома
конструкціями: 1) однокомпонентною (переважно в однині, вказує на вид продукції
за допомогою метафоричного перенесення опосередкованим способом або
асоціативно) і 2) багатокомпонентною, або описовою (переважно атрибутивні
синтагми, де апелятив або прикметник є символом, що асоціюється з високою
якістю продукції / послуг, увиразнюючи тим самим престижність компанії)
[21:95-104].
При аналізі структури ергонімів нами було виявлено три основні структурні типи
(загальна кількість зафіксованих ергонімів становить майже шість тисяч двісті
одиниць): 1) відапелятивний (40,6% від загальної кількості ергонімів)
–“Кав’ярня”, “Акваріум” (продукти), “Магістр” (агентство нерухомості),
“Перлина” (торговельний дім), “Стандарт” (мінеральні води), “Віконна симфонія”
(вікна), “Золота осінь” (овочі), “Салон престижних телефонів”; 2)
відономастичний (37,5%), який у свою чергу поділено на а) відантропонімний
(9,3%) – “Ілона” (продукти), “Костянтин” (перукарня), “Людмила” (хлібний
магазин), “Марія” (тканини), “Бойченюк Лілія Валентинівна” (нотаріус), “Готьє”
(меблі), “Далі” (ресторан), “Сафо” (косметика); б) відтопонімний (23,7%) –
“Одеса-Київ” (автоперевезення, туризм), “Чорноморська фондова компанія”,
“Голівуд” (ресторан), “Крим” (бар), “Мехіко” (нічний клуб), “Молдова”
(санаторій), “Стамбул” (ресторан), “Філадельфія” (ремонт комп’ютерів), “Чикаго”
(нічний клуб); в) відтеонімний (3,5%) –“Бахус” (бар), “Віртус” (пластична
хірургія), “Гермес” (меблі, книги),“Горгона” (хімічні препарати), “Кронід”
(бар), “
- Київ+380960830922