Розділ 2), що недостатньою мірою висвітлює реальну ситуацію в Україні.
З метою сприяння розвитку демографічного, громадянського суспільства,
задоволенню конституційних прав громадян на освіту, інформацію і створення
об’єднань, держава сприяє поширенню коаліції недержавних неприбуткових
організацій. Відповідно до зазначених нормативних актів держава надає
громадським організаціям пільги щодо плати за оренду державного майна, яке
використовується для здійснення культурної та науково – просвітницької
діяльності. Також від оподаткування звільняється добровільні пожертви, “пасивні
доходи” та “доходи від основної діяльності” (Наказ Державної податкової
адміністрації України від 16.01.98 р. “Порядок складання звіту про використання
коштів неприбуткових організацій і установ”).
Згідно з чинним законодавством, підприємства – донори відносять суму,
перераховану до неприбуткової установи, до затрат. Перерахована сума не може
перевищувати 4% прибутку попереднього року. Сума, віднесена до затрат звітного
періоду, відповідно зменшує його прибуток. Такий механізм призводить до того,
що підприємства та Державний бюджет розподіляють суму благодійних внесків між
собою. Оскільки ставка податку на прибуток становить 30%, 70% суми внесків
фінансується підприємством і 30% - бюджетом.
Такий механізм не створює для комерційної структури жодних стимулів. 30% від
4% (1,2% прибутку) підприємство в будь – якому разі віддало б державі, а 70%
від 4% (2,8% прибутку) для підприємства не є витратами. Суму, еквівалентну 2,8%
прибутку, з таким же успіхом можна було б перерахувати недержавним
неприбутковим організаціям після сплати податків, але при цьому за їх підтримку
не платила б держава. Влітку 2000 р. було ухвалено поправки, що дозволяють
вираховувати суми пожертв на заповідники, музеї та інші культурні пам’ятки в
розмірі не чотирьох, а 10% прибутку. І все рівно, істотних змін у динаміці
фінансових потоків не відбувається.
Оскільки благодійні внески обертаються для підприємств додатковими витратами,
вони не схильні їх робити. Відповідно й держава не докладає свої 1,2%. В
результаті непідприємницькі організації мають дуже незначні шанси отримати
більш менш щедре фінансування.
У випадку, якщо спонсор чи благодійник є фізичною особою, не оподатковуються
суми, що перераховуються за заявами громадян у відділення фондів, а також
підприємствам, установам, організаціям, закладам культури, які фінансуються з
бюджету, у межах дванадцяти мінімальних заробітних плат на рік (Декрет КМУ “Про
прибутковий податок з громадян” 1992).
Також треба додати, що поправки до Декрету КМУ про прибутковий податок з
громадян (№2136-ХIV від 07.12.2000 р.; №2405-XIV від 26.04.2001 р.) дещо
впорядкували оподаткування благодійної допомоги фізичним особам, яка охоплює
цільову, нецільову та разові протягом року виплати. Проте зміна цими поправками
розміру податкової знижки на пожертви благодійним організаціям із 12
мінімальних зарплат ( з 1 січня 2002 року вона становить 140 грн., а з 1 липня
– 165 грн.) лише до 4% оподаткованого доходу громадянина залишається для
заохочування роботи благодійних організацій все-таки сумнівною [238]. Цими
поправками вперше в Україні легалізовано створення благодійних фондів шляхом
відкриття ендавментів (банківських рахунків) у коштах чи цінних паперах, доходи
від яких спрямовуються на благодійну діяльність.
Під пільги не підпадають пожертви на користь неприбуткових організацій, які не
є благодійницькими. Важливим є і той факт, що податкові пільги платникам
внесків є ефективним стимулом для створення ринку послуг неприбуткових
організацій і установ. Податкові пільги платникам - донорам (жертводавцям) є в
податковому законодавстві України, але вони надто ефимерні щоб зацікавити
робити внески до благодійних чи громадських організацій.
Сприяти розвитку культури, в тому числі реалізації програм
національно-культурного характеру, допомагають своєю діяльністю благодійні
організації. На сьогоднішній день ми маємо серйозну юридичну базу в цьому
напрямку. Зокрема, Закон України “Про благодійництво і благодійні організації”
(1997), який створює правові передумови для заснування, розвитку та діяльності
недержавних неприбуткових організацій благодійницького характеру. Закон
передбачає і окреслює основні напрямки благодійництва, сфери і можливості
спонсорства і меценатства, права та джерела фінансування благодійних фундацій.
Створення, реєстрація, функціонування і режим оподаткування благодійних
організацій передбачені кількома чинними законами, постановами і наказами:
- Постанова КМУ від 30.03.98 р. “Про затвердження Положення про порядок
“державної реєстрації благодійних організацій”;
- Постанова КМУ від 30.03.98 р. “Про розміри і порядок справляння плати за
державну реєстрацію благодійних організацій”;
- Наказ Міністерства юстиції України від 14.12.98 р. “Про затвердження
положення про єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних
організацій”;
- Розпорядження Президента України від 12.02.2000 р. “Про сприяння благодійної
діяльності в Україні”;
- Постанова КМУ від 29.09.2000 р. “Про реалізацію розпорядження Президента
України від 12.02.2000 р. “Про сприяння благодійній діяльності в Україні”;
- Закон України від 7.12.2000 р. “Про внесення змін до Декрету КМУ “Про
прибутковий податок з громадян” щодо оподаткування благодійної допомоги”.
Держава підтримує і захищає благодійні організації, але в той же час Законом
“Про благодійництво і благодійні організації”” не передбачається будь-яке
стимулювання жертводавців. Виправити цю ситуацію покликане Розпорядження
Пр
- Київ+380960830922