розділ 2.2.). Її створення базується на поєднанні аналізу загальної універсальної структури процесу пізнання, структури інтерпретаційного процесу та особливих властивостей процесу художнього "перекладу" музичної образності мовою візуальних мистецтв. На основі сполучення отриманих результатів шляхом використання логіко-конструктивного підходу (А. Лосєв [94], І. Пясковський [145]) відбувається формування методології створення візуального втілення музичного образу з урахуванням всіх особливостей цього процесу саме у хоровому мистецтві. Структурний аналіз та логіко-конструктивний підхід використовуються в роботі в якості двох протилежно спрямованих методів, перший з яких використовується для визначення певних складових тієї чи іншої структури, їх властивостей та особливостей взаємодії, а другий дозволяє на основі цих даних формувати нові структури та типології, даючи фундамент для їх побудови у логічно обумовлені діючі конструкції. Ця пара методів також використана в роботі при визначенні параметрів адекватності художньої інтерпретації та формуванні типології засобів театралізації хорових жанрів. Крім того, вони провокують використання графічного методу для обробки та систематизації окремих проміжних та остаточних результатів дослідження.
Метод концептуального аналізу (В. Рижко) використаний переважно у процесі аналізу існуючих досліджень, присвячених темі театральності у музичному мистецтві [146]. Він має важливе значення для визначення специфіки тієї чи іншої концепції, її основ, теоретичних та методичних засад. Зокрема, саме концептуальний аналіз дозволив визначити у якості найбільш раціональної у даній галузі концепцію В. Москаленка щодо розуміння процесу інтерпретації як доосмислення авторського задуму. Ця наукова ідея була засвоєна, втілена та у певних аспектах розвинена у дослідженні театралізації хорових творів, стала основою для побудови концепції даної дисертаційної роботи. Оскільки театралізація як творчий процес уявляє з себе своєрідне доосмислення авторського задуму та втілення його результату візуальними засобами, а таке доосмислення, згідно концепції В. Москаленка, є інтерпретацією, загальне прирівнювання процесів інтерпретації та театралізації як ідентичних за походженням і структурою було покладено в основу концепції даного дослідження, яка не лише успадкувала ідеї В. Москаленка, але й розвинула їх у контексті специфіки хорового виконавства.
Історичний підхід у сполученні з принципом детермінізму використаний для встановлення хронології розвитку театралізованих форм музичного виконавства, його періодизації, відмінностей у характері буття на тому чи іншому етапі. Історичний підхід також був використаний при з'ясуванні синкретичного походження театралізації як явища та вивчення її контактів з іншими видами мистецтва.
Велике значення для аналізу явища театралізації хорових творів, визначення її характерних художніх, структурних та функціональних особливостей, а також структури та специфіки функціонування її елементів набуває системний підхід у його структурно-функціональному різновиді. Системно-діяльнісний підхід використовується на різних етапах аналізу процесу інтерпретації (і її окремого виду - виконавської театралізації) як дослідницько-креативної діяльності людини. Системно-генетичний підхід допомагає виявити характер та специфіку зародження, розвитку і перетворення процесу музичної інтерпретації як системи взаємодії різних об'єктів. Системно-генетичний та структурно-функціональний підходи також використовуються у процесі аналізу театралізації музичних творів. У якості його антитези виступає метод моделювання, що дозволяє у вербально-графічний спосіб запропонувати типологію засобів театралізації музичного твору та оцінити її співвідношення з параметрами адекватності інтерпретації авторському текстові.
Як вже видно з попередніх зауважень щодо тлумачення деяких понять, основоположним методом для формування нових понять, їх визначень та широти трактування в залежності від контексту є герменевтика як теорія пізнання. Специфіка залучення герменевтики у дане дослідження полягає у перевазі її звуженого галузевого використання. Проведення дослідження в сфері театралізації музичної образності на сучасному етапі, в стадії недостатньої її розробки вимагає активного використання герменевтики як інструмента аналізу смислового навантаження тих чи інших дефініцій, змісту певних процесів. Найбільш важливі методичні розробки з застосування герменевтичного підходу пропонує В. Москаленко [116].
Дослідження театралізації хорових творів не просто з позицій історії музики або музикознавства, а саме як методу художньої інтерпретації, спирається, перш за все, на трактування поняття інтерпретації у сучасному мистецтвознавстві. "Інтерпретація (від лат. interpretatio - роз'яснення, тлумачення) у широкому значенні - фундаментальна операція мислення, надання смислу будь-яким проявам духовної діяльності людини, які об'єктивуються в знаковій або чуттєво-наочній формі. Інтерпретація - основа будь-якого процесу комунікації, коли треба тлумачити наміри і вчинки людей, їх слова та жести, твори художньої літератури, музики, мистецтва, знакові системи"4. На думку В. Москаленка, близьким за змістом, майже тотожнім до "інтерпретації" є поняття "герменевтика" (від грецьк. hermeneuo - тлумачення, розкриття смислу), проте такий переклад не відбиває усього обсягу явища "інтерпретації", не охоплює творчої, "оновлюючої" ролі інтерпретатора-виконавця [118, С. 5]. Інтерпретацію він розуміє як "таке "вживання" у внутрішній художній світ твору, коли останній стає для інтерпретатора нібито своїм, зараз створеним" [116, С. 3]. Більше того, В. Москаленко пропонує розуміти термін "музична інтерпретація", охоплюючи його значенням будь-яку, а не лише виконавську, інтерпретацію музики, яка призводить до глибокого розуміння її змістовної концепції, мотивуючи такий підхід наявністю у цьому процесі моментів "спів-творіння" з автором, "доосмислення" змістовного наповнення твору. У такому розумінні інт
- Київ+380960830922