розділ 2
Вибір напрямків, матеріали і методи досліджень
Дослідження за темою дисертаційної роботи виконувалися протягом 1996-2002 рр. в
господарствах Одеської області, районних та обласній державних лабораторіях
ветеринарної медицини, на кафедрі епізоотології та паразитології Одеського
державного аграрного університету та у відділі особливо небезпечних інфекцій
Одеської обласної санітарно-епідеміологічної станції.
Матеріалом досліджень були результати епізоотологічного обстеження господарств;
статистичні дані Управління державної ветеринарної медицини Державного
департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України в
Одеській області, Одеської обласної державної лабораторії ветеринарної
медицини, районних держаних лабораторій ветеринарної медицини.
За період виконання дисертаційної роботи в РМА досліджено 93886 сироваток крові
від великої рогатої худоби, 175765 сироваток крові від свиней, 3654 сироватки
крові від коней, 337 сироваток від собак, 152 сироватки крові від домових
мишей, 238 сироваток крові від лісових мишей, 329 сироваток крові від польових
мишей і 146 сироваток крові від сірих щурів.
Аналіз епізоотичної ситуації щодо лептоспірозу великої рогатої худоби і свиней
проведено в 26 районах Одеської області, в яких обстежено 154 ферми великої
рогатої худоби і 111 свиноферм.
Серологічні дослідження на лептоспіроз в РМА сироваток крові великої рогатої
худоби, свиней, коней, собак проведені з нашою участю в Одеській обласній
державній лабораторії ветеринарної медицини. Сироватки крові від домашніх,
лісових і польових мишей, а також від щурів досліджувались в лабораторії
особливо небезпечних інфекцій Одеської обласної санітарно-епідеміологічної
станції.
Епізоотичну ситуацію щодо поширення лептоспірозу великої рогатої худоби і
свиней в Одеській області вивчали за статистичними даними, річними звітами
районних управлінь ветеринарної медицини, а також за результатами проведених
епізоотологічних обстежень господарств.
При вивченні особливостей епізоотичного процесу, перебігу і клінічного прояву
лептоспірозу тварин в Одеській області використовували комплексний
епізоотологічний метод. Епізоотологічні дослідження проводили згідно
«Методических указаний по эпизоотологическому исследованию» [144]. При
проведенні цих досліджень використовували: «Методы эпизоотического исследования
и теория эпизоотического процесса» [145]; «Материалы и методы эпизоотической
нозеографии» [146].
Клінічні обстеження тварин, визначення кількості еритроцитів і лейкоцитів
проводили загальноприйнятими методами; рівень гемоглобіну – за Салі; рівень
білірубіну – за Єндрашиком; кількість загального білку – рефрактометричним
методом; вміст цукру – за Сомоджі.
Методика визначення кількості гемоглобіну. В градуйовану пробірку
гемоглобінометра Салі вносили очною піпеткою до позначки “2” 0,1 н. розчин
соляної кислоти. Капілярною піпеткою набирали 0,02 см 3 крові, кінчик піпетки
витирали ватою і кров обережно видували на дно пробірки в розчин соляної
кислоти, промивали ним 2-3 рази піпетку для видалення залишків крові,
перемішували і залишали стояти на 5 хвилин. Внаслідок утворення солянокислого
гематину розчин в пробірці набував коричневого кольору. Добавляли по краплям
дистильовану воду або 0,1 н. розчин соляної кислоти, помішуючи скляною паличкою
до тих пір, поки забарвлення рідини в пробірці не зрівняється з кольором
стандарту.
Судячи за рівнем меніска, визначали кількість гемоглобіну. В пробірці з
поділками 140 одержували показники гемоглобіну у одиницях Салі, а з поділками
до 170 – в процентах. Цифра 80 у пробірці з 140 поділками і цифра 100 в
пробірці з 170 поділками відповідають 16-17 г гемоглобіну у 100 см 3 крові. Щоб
одержати абсолютну цифру, що визначає кількість гемоглобіну в грамах у 100 см 3
крові, треба показники гемоглобінометра в одиницях Салі помножити на коефіцієнт
0,2125, а показник в процентах – на 0,17.
Методика підрахунку кількості еритроцитів. Кров для підрахунку еритроцитів
брали із периферійних судин вуха тварини, видаливши першу краплю ватою або
набирали її з пробірки із стабілізованою кров’ю.
Кров набирали в меланжер (змішувач) для еритроцитів до позначки 0,5 і набирали
1% розчин хлориду натрію до позначки 101, утворивши таким чином розведення
1:200.
Ретельно перемішували в меланжері кров з рідиною, після чого перші 3 чи 4
краплі її видаляли із змішувача на вату або фільтрувальний папір і обережно
наносили краплю середньої величини на середню полоску камери Горяєва для
підрахунку, поблизу від краю притертого покрівного скельця. Покрівне скло
вважали притертим, якщо утворились кільця Ньютона. Внаслідок капілярності
крапля розведеної крові попадає під скло і заповнює камеру. Зачекавши 2-3
хвилини підраховували еритроцити при збільшенні об’єктива х8 і окуляра х15 при
опущеному конденсорі в лівому верхньому великому квадраті камери Горяєва
(розділеному на 16 маленьких квадратиків), а потім ще в чотирьох великих
квадратах, розміщених по діагоналі сітки (всього в п’яти великих квадратах).
Підрахунок клітин у великому квадраті розпочинали з лівого верхнього
квадратика, а потім переходили на 2, 3 і 4 квадратики.
Кількість еритроцитів визначали за формулою:
10000 х А
де: Х – кількість еритроцитів в 1 мм3;
А – кількість еритроцитів, підрахована в 5 великих квадратах;
Б – ступінь розведення крові (200);
В – кількість маленьких квадратиків в 5 великих квадратах
(16·5=80);
Г - об’єм камери для підрахунку над маленьким квадратиком
(1/400 мкл).
Методика підрахунку кількості лейкоцитів. В змішувач для лейкоцитів набирали
кров до
- Київ+380960830922