РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика груп дослідження
Комплексне обстеження дітей раннього віку, хворих на бронхіальну астму, проводилося протягом 9 років (1993-2001р.р.) на базі Львівської міської дитячої клінічної лікарні (ЛМДКЛ). Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 892 дітей раннього віку, з яких виокремлено групу з 397 (44,5%) дітей, у яких діагностовано респіраторні захворювання з вираженою бронхіальною обструкцією. З них обстежена 191 дитина раннього віку із проявом рецидивного бронхообструктивного синдрому. На підставі анамнезу, клінічних, функціональних і лабораторних даних, імунологічних і алергологічних досліджень, даних спостережень за динамікою захворювань на фоні різних методів лікування серед 191 хворого виокремили 110 дітей, хворих на бронхіальну астму; 25 дітей з проявами гострого бронхообструктивного синдрому неінфекційного генезу (не астма); 49 дітей з проявами бронхообструктивного синдрому інфекційного генезу (не астма); 7 дітей з проявами бронхообструктивного синдрому на фоні природжених аномалій легень і серця, муковісцидозу, наявності стороннього тіла у дихальних шляхах.
110 дітей раннього віку, хворих на бронхіальну астму склали основну групу, а 110 дітей віком 4-11 років - групу порівняння (табл.2.1).
Для аналізу ефективності лікування бронхіальної астми у дітей раннього віку, з основної групи ми виділили дві підгрупи: 1 - діти раннього віку, хворі на бронхіальну астму, які лікувалися згідно розробленої програми тривалої терапії (68 дітей) і 2 - діти раннього віку, хворі на бронхіальну астму, які не лікувалися згідно розробленої програми тривалої терапії (42 дітей) (табл. 2.2). Обидві підгрупи були ідентичні за віком, давністю і важкістю хвороби.
Таблиця 2.1
Характеристика груп обстеження
№ групиХарактеристика групиКількість дітейОзнаки і показники, які піддаються аналізуМісце спостереження1 Діти раннього віку, хворі на бронхіальну астму (основна група)
110Анамнез; загальні клінічні дослідження; додаткові дослідження (імунограма, специфічна алергодіагностика) Відділення:
алергологічне, пульмонологічне, раннього дитинства; алергологічний кабінет поліклініки ЛМДКЛ2Діти 4 - 11 років, хворі на бронхіальну астму ( група порівняння)
110Анамнез; загальні клінічні дослідженняВідділення:
алергологічне, пульмонологічне, алергологічний кабінет поліклініки ЛМДКЛ
Таблиця 2.2
Характеристика підгруп для оцінки ефективності лікування
№ під-групиХарактеристика підгрупиКількість дітейОзнаки і показники, які піддаються аналізуМісце спостереження1
2Діти раннього віку, хворі на бронхіальну астму, які лікувалися згідно розробленої програми тривалоЇ терапії
Діти раннього віку, хворі на бронхіальну астму, які не лікувалися згідно розробленої програми тривалої терапії 68
42Кількість загострень, госпіталізацій, екстренних звертань за медичною допомогоюАлергологічне відділення, алергологічний кабінет поліклініки ЛМДКЛ, відділення раннього дитинства ЛМДКЛ
У цих лікувальних підгрупах оцінювалися клінічні симптоми, динаміка симптомів загострення, потреба у короткодіючих ?2-агоністах, М-холінолітиках або їх комбінації, глюкокортикостироїдах.
2.2. Загальноклінічні методи
Загальноклінічні методи включали детальне вивчення анамнезу, генеалогічних даних, об'єктивне обстеження, лабораторні (загальні аналізи крові і сечі, копрологія) та інші додаткові дослідження за потребою.
Для оцінки даних анамнезу була розроблена спеціальна анкета (див. додаток 1).
Об'єктивне обстеження, крім традиційного посистемного огляду, включало комплексну оцінку фізичного розвитку дітей. Оцінювалися результати загальноклінічного аналізу крові.
Діагноз бронхіальної астми встановлювали, використовуючи власний діагностичний алгоритм, який базувався на даних аналізу, клініки і результатах додаткових досліджень. Обсяг останніх визначався особливостями клінічної картини захворювання і включав:
- рентгенографію органів грудної клітки, приносових пазух;
- реакцію Манту;
- визначення вмісту хлоридів у поті;
- імунологічні дослідження;
- бронхоскопію; бронхографію;
- ЕХО-кардіографію;
- ультразвукове дослідження вилочкової залози тощо.
Усім дітям для діагностики бронхіальної астми використовували бронхолітичний тест для визначення зворотності бронхіальної обструкції.
У немовлят і дітей другого-третього років життя об'єктивізація бронхолітичного тесту є дуже складна, оскільки неможливо оцінити функцію органів зовнішнього дихання. Однак, ми переконалися у необхідності проведення цього тесту, який оцінюємо, спираючись на клінічні ознаки, які свідчать про зменшення симптоматики бронхообструкції (характер кашлю, дані перкусії і аускультації) після застосування інгаляційних бронхолітиків. Суть дослідження полягала у визначенні клінічної симптоматики бронхообструкції до і після вдихання бронхолітичного препарату (найчастіше використовували сальбутамол або атровент). Методика виконання тесту така: порівнювали аскультативні зміни і характер кашлю до і через 15-20 хвилин після інгалювання бронхолітиків. Позитивна динаміка виявлених змін розцінювалася, як позитивний бронхолітичний тест.
Для діагностики бронхіальної астми у дітей раннього віку ми застосовували сучасну класифікацію цього захворювання [2,4,5,12,14,65 ].
Протягом багаторічного вивчення проблем бронхіальної астми пропонувався її поділ за етіологічними і патогенетичними принципами, клінічними ознаками. Однак, усі ці спроби не дозволили поки що сформувати єдину загальновизнану класифікацію.
Сьогодні дитячі алергологи України найчастіше користуються класифікацією бронхіальної астми, за якою розрізняють:
І. Форми - атопічна, інфекційно-залежна, змішана.
ІІ. Важкість перебігу - легкий, середньої важкості, важкий.
ІІІ.Період захворювання - приступний, післяприступний, міжприступний.