РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Для досягнення мети роботи методом простої випадкової виборки створена група школярів, хворих на бронхіальну астму. Загальна кількість обстежених хворих становила 111 дітей, з них хлопчиків 95 (85,6%), а дівчаток - 16 (14,4%). Переважання хворих чоловічої статі у групі обстежених хворих непрямо підтверджувало коректність виборки, оскільки згідно до даних літератури, у загальній популяції дітей цього віку вірогідно переважають хлопчики.
Середній вік хворих становив 12,4 роки (95% ДІ 11,9-13,0). 64% (71 дитина) хворих проживало в м.Чернівці, або поселеннях міського типу області, 36% (40 хворих) - у сільській місцевості. Вказаний розподіл дітей за місцем помешкання співпав з популяційними дослідженнями, які відмічають явне переважання у когорті хворих на бронхіальну астму мешканців міст, особливо промислово розвинених.
Середня тривалість захворювання у групі хворих склала 6,3 роки (95% ДІ 5,6-7,0). Це дає підстави вважати, що в більшості дітей спостерігалася так звана "астма пізнього початку", тобто той варіант захворювання, в основі котрого лежать атопічні механізми запалення у дихальних шляхах. Втім, проживання дітей у поселеннях міського типу, де вони знаходилися під тривалим пресингом негативних факторів урбанізації, дають підстави припустити, що в цій когорті хворих певна частка хвороби асоціювала з так званим "неалергійним" (нейтрофільно-опосередкованим) типом запалення бронхів.
Серед обстежених хворих 75 пацієнтів (67,6%) обстежувалися в стаціонарі з приводу загострення захворювання, а 36 (32,4%) дітей знаходилися у фазі стійкої ремісії. У наступному ці дві групи хворих аналізувалися методом "дослід-контроль" для оцінки виразності запальної компоненти гіперсприйнятливості дихальних шляхів, а також оцінки ефективності протизапальної терапії, що проводилася як з лікувальною, так і профілактичною метою. Встановлено, що серед обстежених хворих 38 (34,2%) отримували глюкокортикостероїдну терапію або у вигляді інгаляційних препаратів з метою профілактики нападів, або як компонент дезобструктивної терапії в періоді загострення. 73 дітей (65,8%) не отримували кортикостероїди системної дії в періоді загострення, або вони використовувалися в інгаляціях виключно ситуаційно (2-3 тижні) у періоді ремісії. Таке нетривале використання інгаляційних глюкокортикостероїдів суттєво не впливає на хронічний запальний процес у дихальних шляхах, який власне і визначає бронхіальну астму як хронічне запальне захворювання бронхів.
Згідно до класифікації бронхіальної астми в дітей, наведеній у GINA-2002 та її наступних версіях, легка персистуюча бронхіальна астма спостерігалася у 19 хворих (17,1%), середньо тяжка - у 51 пацієнта (45,9%) та тяжкі персистуючі захворювання - у 41 дитини (37%). У наступному ці хворі увійшли до складу клінічних груп порівняння для визначення діагностичної цінності показників гіперсприйнятливості бронхів у виявленні різних варіантів тяжкості захворювання, а також виявлення ризику розвитку легкого, середньотяжкого і тяжкого захворювання.
Дизайн дослідження передбачав проведення аналізу отриманих результатів комплексного обстеження у наведених вище клінічних групах. У загальній когорті хворих передбачалося вивчити виразність трьох найбільш характерних для бронхіальної астми компонентів патологічного процесу: гіперспрйнятливості дихальних шляхів, характеру запального процесу (еозинофіл- або нейтрофіл-опосередкованого), а також атопії. На цьому етапі передбачалося дослідити взаємодію цих факторів, а також виділити найбільш вагомі серед них, що їх можна використати для вдосконалення діагностичного процесу по визначенню ризику захворювання та для оцінки ефективності лікування хворих. У клінічних групах, що представляли хворих із різним ступенем тяжкості захворювання, передбачалося оцінити не тільки діагностичну цінність наведених вище клінічних і параклінічних показників, але і створити математичну модель цих варіантів захворювання, для обгрунтування тактики лікувальних і профілактичних заходів. Порівняльний аналіз ефективності різних варіантів лікування у періоді ремісії та загострення вважалося доцільним використати не тільки для оцінки ефективності лікувально-профілактичних заходів обстеженим хворим, але й оцінити їх ефективність в обраній популяції. Детальна характеристика представників створених клінічних груп порівняння наводиться у відповідних розділах роботи.
Слід відмітити, що при вивченні гіперсприйнятливості дихальних шляхів до гістаміну з аналізу були виключені 2 хворих, у яких спостерігалася висока резистентність бронхів до інгаляцій даного фармакологічного препарату (більше 10 мг/мл). Це дозволило зменшити похибку при варіаційному аналізі отриманих результатів, вважаючи при цьому, що чутливість тесту становила 98%.
У цілому ж, загальна кількість когорти хворих, а також клінічних груп порівняння, сформованих методом випадкової виборки, дає підстави вважати, що вони є репрезентативними та одержані результати аналізу можуть бути екстрапольовані на аналогічні популяції хворих.
2.2. Методи дослідження
Обстеження хворих на бронхіальну астму, відібраних методом випадкової виборки, проведене в пульмонологічному відділенні обласної дитячої клінічної лікарні № 1 в м.Чернівці (головний лікар - Р.Г.Андрійчук). При оцінці діагностичної цінності запропонованих тестів визначені також показники ризику, а при виявленні ефективності лікування створювалися клінічні групи порівняння за принципом "дослід-контроль" із дотриманням основних правил, що пред?являються до цього методу дослідження, спрямованих на уникнення системної похибки [214].
У роботі використана класифікація бронхіальної астми, наведена в GINA-2002, та її наступних версіях [215].
Усі діти обстежувалися в періоді ремісії або після повного купірування приступу та відміни медикаментів, котрі могли вплинути на результати обстеження. Тяжкість приступу бронхіальної астми виражали в балах [216].
При вивченні пі
- Київ+380960830922