РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ТЕОРІЇ
ТА ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ
2.1. Концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти
Історико-теоретичний аналіз за проблемою дослідження свідчить про її актуальність, перспективність, необхідність розробки теоретичних положень, їх застосування у практичній діяльності. Проте недивлячись на увагу освітянської географічної громадськості до даної проблематики питання, формування культурологічних засад географічної освіти, розвитку культурологічного напряму географічної освіти, зокрема шкільної, теоретично вивчені та обгрунтовані недостатньо, також немає спеціального наукового дослідження з цього приводу. Тому вважаємо за доцільне розробити концептуальні положення культурологічного напряму шкільної географічної освіти, спираючись на сучасні теоретичні надбання.
Формування культурологічних засад географічної освіти, розвитку культурологічного напряму географічної освіти залежать від стану гуманізації та гуманітаризації шкільної освіти, зокрема географічної, що є невід'ємною частиною реформування сучасної освіти, без якої неможливий процес повноцінного розвитку особистості.
На сьогодні в Україні створені дисертаційні дослідження, наукові, методичні праці, які пов'язані з гуманізацією та гуманітаризацією навчальних дисциплін природничого циклу, географічної освіти, присвячені вивченню етнографічних особливостей українського народу та народів світу на уроках з географії.
А.Й. Сиротенко в дисертаційному дослідженні "Проблеми шкільної географічної освіти в Україні (дидактико-методичний аспект)" розкриває зміст понять "гуманізація" та "гуманітаризація", розкриває їх загальні риси та відмінності, надає рекомендації щодо подальшої гуманізації та гуманітаризації шкільної географічної освіти [229].
Вченим підкреслюється першочергова роль процесів гуманізації та гуманітаризації у підвищення ефективності навчання і виховання школярів. Гуманітаризація географії розглядається як включення в зміст географічної освіти відомостей про людину, її історію, культуру, життєдіяльність, як орієнтація на формування у школярів відповідальності за майбутнє нашої планети. Гуманізацію навчання дослідник вбачає у створенні такої атмосфери у навчальному процесі, яка б сприяла їх ефективному навчанню при найменших витратах сили і здоров'я, пропонуючи розроблений метод сугестопедичного навчання географії [229, 14-16]. А.Й. Сиротенко зазначає, що "гуманізація та гуманітаризація системи географічної освіти сприяють підвищенню якості знань учнів, їх особистісному розвитку" [229, 7].
Питання гуманізації геоекологічної освіти в Україні висвітлено у дисертаційному дослідженні О.В. Плахотнік [189]. Вченим зазначено, що "гуманізація передбачає широку варіативність навчальних програм, врахування інтересів і нахилів учнів", та запропоновано зміст багатоступеневої географічної та геоекологічної освіти з урахуванням даного принципу [191, 96, 203-208].
У контексті нашого дослідження цінним є те, що О.В. Плахотнік при вивченні проблем довкілля пропонує використовувати на уроках географії елементи фольклору, зразки народної творчості. Вона вказує на важливість вивчення традицій екологічної культури українського народу та народів світу, пропонує розкрити символічне значення природи у формуванні уявлень про світ. Дослідниця підкреслює, що традиції взагалі та екологічні зокрема зберегли національну своєрідність, від яких багато в чому залежить стан сучасного культурного ландшафту [193, 136-137].
Проблемі гуманізації шкільної географічної освіти присвячене дослідження С.С. Пальчевського [175]. Автором запропоновані: концепція гуманізації шкільної географічної освіти, що передбачає виявлення і розвиток творчих здібностей учнів; методика реалізації концепції гуманізації шкільної географічної освіти; методика оцінки творчих здібностей учнів. Дослідник обгрунтовує значення дидактичного принципу емоційності, що сприяє наближенню процесу навчання до природи дитячого світопізнання, створенню педагогічних умов, сприятливих для розвитку творчих здібностей учнів.
С.С. Пальчевський наголошує на тому, що засвоєння географічних знань, формування певних умінь і навичок, формування досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу, духовність найефективніше забезпечуються пояснювально-ілюстративними методами, серед яких авторський метод міні-ермітажу, що "враховує потяг учнів до самоізоляції під час вивчення нового матеріалу, до яскравого художнього слова, релаксуючої музики" [175, 11]. Вчений підкреслює, що гуманізація географічної освіти вимагає включення в її зміст таких компонентів, як досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу та духовність шляхом використання у навчальному процесі фрагментів мистецтва та художньої літератури, дидактизованих ігор, гумору, засобів сугестивного впливу особистості вчителя, з чим дисертант повністю погоджується.
Окрім дисертаційного дослідження. С.С. Пальчевським представлені наукові публікації, присвячені розробці авторської навчальної системи сугестопедичного напрямку (ХЕТвоД - Художність, Емоційність, Творчість, Духовність), яка запроваджується на уроках географії, де широко використовуються твори образотворчого мистецтва [176; 177].
Питанням теорії та практики гуманітаризації природничих дисциплін присвячені публікаціях І.О. Гашенко [31], І.І. Бичкової [12].
І.О. Гашенко, обгрунтовуючи проблему гуманітаризації дисциплін природничого циклу, наголошує на необхідності використання на уроках поезії, прози, музики, історико-краєзнавчого матеріалу. Історико-краєзнавчий матеріал, як зазначає автор, сприяє: підвищенню інтересу до природничих дисциплін та історії міст в учасників навчального процесу; більш яскравому, особистісному викладанню біології, хімії, фізики, географії; розширенню світогляду у вчителів та учнів; формуванню навичок дослідницької роботи [31, 157-158].
І.І. Бичкова наголошує на необхідності гуманітаризувати зміст дисциплін приро