РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ АНГЛОМОВНОЇ СОЦОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ У СТУДЕНТІВ МОВНИХ
СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ
НА БАЗІ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕРШОЇ ІНОЗЕМОЇ
2.1. Аналіз підручників з англійської мови щодо реалізації в них навчання
міжкультурного спілкування
Поява і розвиток в методиці навчання ІМ нових концепцій міжкультурної
комунікації, а також нове соціальне замовлення суспільства, що передбачає
формування особистості на рубежі культур, привернули увагу багатьох методистів
до проблеми навчання міжкультурної комунікації: Т.Н.Астафурової, Н.Ф. Бориско,
Л.П. Голованчук, А.І. Гордєєвої, Л.А.Городєцької, Ю.І. Пассова, В.В. Сафонової,
Н.К. Скляренко, О.Б.Тарнопольського, С.Г. Тер-Мінасової, В.П. Фурманової, Н.
Брукс (N. Brooks), Д. Бут’є (D. Buttjes), М. Бірам (M.Byram), Е. Мерфі (E.
Murphy) та ін. Результатом розвитку ідей навчання міжкультурного спілкування
стало визначення міжкультурної комунікації або діалогу культур змістом предмету
навчання ІМ, а процесу навчання міжкультурної комунікації шляхом формування
цільових компетенцій – змістом процесу навчання ІМ [19, c. 40].
Що ж таке міжкультурна комунікація і як визначають її сучасні методисти? Під
міжкультурною комунікацією розуміють особливу форму спілкування двох або більше
представників різних культур, під час якого відбувається обмін інформаційними і
культурними цінностями взаємодіючих культур. Процес міжкультурної комунікації –
специфічна форма діяльності, яка не обмежується лише знанням ІМ, а передбачає
також знання матеріальної і духовної культури народу, релігії, цінностей,
бачення світу тощо, які в сукупності визначають модель поведінки партнерів із
спілкування [116, c. 79].
Слідом за Н.Ф, Бориско вважаємо, що міжкультурна комунікація, яка має місце на
заняттях з ІМ, представлена у підручниках/НМК та інших навчальних матеріалах,
як правило, лише опосередковано. Для успішного вирішення завдань навчання
міжкультурного спілкування, матеріали підручників/НМК повинні представляти
функціональну модель діалогу культур. Необхідно звернути увагу на те, що діалог
культур має бути представлений в них за допомогою моделей культурно-мовної
спільноти не лише країни/країн, мова якої/яких вивчається, а й рідної країни
студентів. Це необхідно для того, щоб забезпечити процес порівняння культурних
явищ під час формування здатності виступати в ролі міжкультурного посередника,
який уміє подолати та нейтралізувати міжкультурні непорозуміння. А оскільки у
міжкультурній комунікації категорія спілкування є вихідною, то необхідно
виділити в ній ті аспекти, в яких проявляється специфіка спілкування у
міжкультурних ситуаціях у порівнянні з монокультурними, і визначити ті фактори,
які необхідно враховувати, розглядаючи міжкультурне спілкування як зміст
навчання [19, c.6, 41-42].
Для вирішення цього питання необхідно розробити принципово нові навчальні
матеріали, які будуть забезпечувати навчання ІМ як засобу міжкульутрного
спілкування через моделювання ситуацій реального спілкування іноземною
(англійською) мовою, а також діалогу культур країн рідної мови студентів і
мови, що вивчається, на заняттях з практики мови. Особливого значення це
набуває, коли мова йде про підготовку вчителів ІМ, які мають бути здатні й
готові навчати міжкультурного спілкування і вміти виконувати роль посередника
культур у процесі своєї професійної діяльності [19; 155]. Однак на практиці
роль вчителя ІМ як учасника й посередника у діалозі культур, на жаль, скоріше
декларується у програмах та інших нормативних документах, ніж реально
втілюється у системі підготовки вчителів. Викладання ІМ часто ведеться
хаотично, за випадковими посібниками або тимчасово створеними
навчально-методичними матеріалами, і тому його якість значною мірою залежить
від кваліфікації й сумлінності викладача [19, c. 5]. Проте останнім часом
з’явилась велика кількість підручників і посібників з англійської мови для
факультетів іноземних мов університетів та інститутів. Розглянемо, як
реалізується в них навчання міжкультурного спілкування і як представлена
культура англомовних країн.
Багато методистів визнають домінуючу роль підручника як основного засобу
навчання [5; 14; 15; 16; 32; 48; 189; 198] і визначають його як складну знакову
систему, в якій знаходить своє відображення трактування цілей і змісту, а також
інших загальнометодичних категорій [15, c.12]. Враховуючи специфіку нашого
дослідження, нас цікавлять підручники та посібники з АМ для факультетів ІМ
університетів та інститутів (перший рік навчання), створені останнім часом в
Україні та інших країнах СНД. Для аналізу ми відібрали такі вітчизняні
підручники і посібники: “Англійська мова. Комунікативний курс” Н.І.Бичкової
(2004), “A Way to Success: English for University Students. Year 1.”
Н.В.Тучиної та інших (2004), “A Practical Guide for Learners of English”
В.В.Янсон та інших (2002), “Англійська мова для перекладачів і філологів. І
курс” М.О.Возної та інших (2004), “Практичний курс англійської мови. Частина 1”
Л.М.Черноватого та інших (2005), а також підручники “Специализируйся в
английском” Г.Н.Ловцевич та інших (2001), “Новый практический курс английского
языка” А.В.Савватєєвої та інших (2000), створені в Росії. Названі підручники
використовуються в мовних ВНЗ України і Росії: Київському національному
лінгвістичному університеті, Харківському державному педагогічному
університеті, Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов,
Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, Харківському
національному університеті ім. В.Н.Каразіна, Дальневосточном государственном
университете,
- Київ+380960830922