Формування у молодших школярів естетичної оцінки художнього твору на уроках читання

РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЕСТЕТИЧНОЇ ОЦІНКИ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ
НА УРОКАХ ЧИТАННЯ
2.1. Констатуючий експеримент
З метою отримання об'єктивних даних про рівень сформованості у молодших школярів естетичної оцінки художнього твору на уроках читання нами були використані різноманітні теоретичні та емпіричні методи дослідження: спостереження за навчально-виховним процесом: анкетування вчителів, констатуючі зрізи знань, умінь та навичок учнів початкових класів, передбачені завданням дослідження, індивідуальні бесіди з педагогами та учнями, аналіз програм та підручників з читання в аспекті досліджуваної проблеми. Було проаналізовано письмові завдання, твори, матеріали анкет, бесід, психолого-педагогічних спостережень. Запропоновані завдання виконували учні 2 - 4 класів чотирирічної початкової школи.
Мета дослідження вимагала розгляду питання формування у молодших школярів умінь естетично оцінювати твори літературного мистецтва та висловлювати відповідні оцінні судження.
Проаналізувавши програми з читання та розвитку мовлення 1983 - 1997 н.р., ми визначили, що основна увага на уроках читання і розвитку мовлення звертається на те, щоб формувати у дітей уміння членувати текст на логічно закінчені частини (абзаци), встановлювати послідовні часові і причинно-наслідкові зв'язки [205 - 209].
У програмах акцентується увага на розширенні уявлень дітей про зображувальні засоби слова, на формуванні вмінь самостійно знаходити слова і речення, які передають головну думку твору, ставлення автора до зображуваного, давати відповіді на поставлені запитання та самостійно придумувати їх. Під час учнівських відповідей, читання, розповідей в центрі уваги вчителя є не лише зміст висловленого, але й форма - правильність мовлення учнів.
Формування в учнів навичок читання відбувається з одночасним розвитком умінь працювати над текстом твору. У програмах з читання і розвитку мовлення для кожного року навчання визначено перелік умінь, якими оволодівають діти, читаючи різноманітні за змістом твори поетів і прозаїків різних жанрів про людей, природу, працю, шкільне життя, історію України. Від класу до класу збільшується й удосконалюється коло вмінь, які необхідні для роботи над текстом.
Потрібно відмітити, що певна увага на уроках читання приділяється і ознайомленню учнів на практичному рівні з окремими літературознавчими поняттями, хоча літературознавча пропедевтика не виділена в окрему змістову лінію. Програма для трирічної та чотирирічної початкової школи 1997 року повністю дублює програми 1990 та 1992 років видання, а тому нічого нового щодо формування у молодших школярів умінь естетично оцінювати твори літературного мистецтва вона не передбачає.
Позитивно, що особлива увага на уроках читання приділяється мові твору. Діти вчаться спостерігати за вживанням образних слів і висловів у тексті, знаходити у творах влучні слова і вирази, які допомагають краще уявити подію чи дійову особу та зображувально-виражальні засоби опису героїв - влучні, емоційні уривки з тексту. Такі вправи, на наш погляд, сприяють розвитку та збагаченню словникового запасу школярів, створюють умови для усвідомленого використання ними відповідних образних слів та висловів у власних оцінних судженнях.
На уроках читання в учнів формуються вміння оцінювати вчинки дійових осіб, виявлятити мотиви їхньої поведінки, давати їм свою оцінку, висловлювати власне ставлення до вчинку персонажа. Отже, на уроках створюються умови для вираження особистої думки, власного ставлення до сприйнятого.
Позитивно й те, що певна увага приділяється формуванню вмінь школярів планувати своє висловлювання, а також критично і обґрунтовано оцінювати відповіді товариша за змістом, логікою і виразністю мовлення. Отже, оцінюється не тільки зміст висловлювання, а й форма - правильність мовлення школярів.
Потрібно зазначити, що у програмі з українського читання у жодному із розділів не вказані художньо-естетичні критерії, якими повинна оволодівати дитина під час навчання, уміння оцінювати художній твір представлені в узагальненому вигляді, емоційно-оцінне ставлення до змісту прочитаного (прослуханого) твору та літературознавча пропедевтика не виділені в окремі змістові лінії.
У сучасній педагогічній науці зміст освіти співвідноситься з елементами культури, де найвагоміше значення має емоційно-оцінний компонент. Досвід ХХ століття показав, що прогрес у розвитку та осягненні знань може привести до регресу людства, якщо не буде підкріплений формуванням духовної сфери особистості. Тому надзвичайно суттєвим елементом змісту освіти повинен стати досвід формування емоційно-оцінного ставлення до світу, розвитку емоційної сфери особистості.
Говорячи про виховні можливості уроків читання, підкреслимо, що літературні твори надають читачеві можливість через співпереживання героям та автору залучитися до цінностей культури, що, безумовно, вимагає від підростаючої особистості усвідомлення власної позиції, оцінки життєвих явищ, формування власного ставлення до позиції автора [63]. Але для того, щоб ці можливості були реалізовані, необхідно так побудувати вивчення художнього твору, щоб доторкнутися до найпотаємніших куточків дитячої душі, щоб ідея художнього твору не тільки усвідомлювалась дитиною, але й була пережита нею. Тому цей вид змісту освіти в методичній літературі інтерпретується як емоційно-оцінна діяльність.
Маємо зазначити, що у програмах з українського читання, на нашу думку, недостатньо чітко й повно визначено коло вмінь, спрямованих на усвідомлення учнями авторського ставлення до зображуваного, його почуттів, переживань, не звертається належна увага на формування у школярів умінь аналізувати емоційну сферу героя, умінь усвідомлювати власні емоційні переживання від сприйнятого художнього твору та обґрунтовувати їх. Недостатньо уваги звертається на розвиток емоційно-почуттєвої сфери школярів, їх образного мислення, що призводить до притуплення емоційної чутливості, заважа