РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКИ РОБОТИ
2.1 Матеріали роботи
Під нашім наглядом знаходилися 154 хворих на псоріаз. З них 123 – чоловіки та
31 жінка. Всі вони знаходились на стаціонарному лікуванні або обстеженні у
шкірному відділенні Центральної міської клінічної лікарні міста Києва та
Міському шкірно-венерологічному диспансері, які є клінічними базами кафедри
шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного
універсітету імені О.О. Богомольця. Крім того було обстежено 20 здорових
донорів (група контролю).
Вік донорів був від 22 до 43 років. Середній вік донорів становив 30,1+1,3
років. Вік хворих був від 15 до 77 років. Середній вік хворих був 43,53+1,19.
Тривалість захворювання, зі слів хворих, була від 1 до 60 років. Середня
тривалість захворювання була 14,76+1,04 років.
2.2. Методики роботи
2.2.1. Метод визначення індексу площі та тяжкості псоріазу (PASI )
При спробі оцінити важкість захворювання та її динаміку за клінічними ознаками
на протязі лікування за допомогою того чи іншого методу дослідники стикалися з
потребою об’єктивізувати свої дані. З цією метою було розроблено чимало
способів оцінки важкості псоріазу. Деякі з них використовуються і в теперішній
час. Загальне розповсюдження в науковій літературі, особливо в Європі, отримав
“індекс площі та тяжкості псоріазу”, або psoriasis area and severity index
(PASI). Вперше цей метод було запропоновано Фредеріксоном та Петерсоном у 1978
році при дослідженні дії системного ретиноїду [183]. Сутність цього методу
полягає у тому, що виділяють чотири головні частини тіла людини: голова (г),
верхні кінцівки (в), тулуб (т) та нижні кінцівки (н). Площа поверхні цих частин
умовно дорівнює 10, 20, 30 та 40 % площі поверхні тіла, відповідно. Для кожної
з частин тіла, що були вказані вище, підраховують площу ураження шкіри (площа
голови - Пг, площа тулуба - Пт, площа верхніх кінцівок - Пв, площа нижних
кінцівок - Пн ). В залежності від відсотку ураження кожної частини присвоюють
відповідне числове значення від 0 до 6 за наступними параметрами:
0 – шкіра вільна від висипки;
1 – уражено менш ніж 10 % шкіри;
2 – уражено 10-29 % шкіри;
3 – уражено 30-49 % шкіри;
4- уражено 50-69 % шкіри;
5- уражено 70-89 % шкіри;
6- уражено 90-100 % шкіри.
Іншими параметрами, які враховує PASI, є еритема (Е), інфільтрація (І) та
лущення (Л). Вираженість кожного з цих симптомів також оцінюють за допомогою
балів (від 0 до 4 ):
0- відсутність симптому;
1- легкий прояв;
2- помірний прояв;
3- виражений прояв;
4- різко виражений прояв.
Загальна формула для підрахунку PАSI має наступний вигляд:
PASI = 0,1 х ( Ег +Іг + Лг ) х Пг + 0,2 х ( Ев + Ів + Лв ) х Пв + + 0,3 х ( Ет
+ Іт + Лт ) х Пт + 0,4 х ( Ен + Ін + Лн ) х Пн,
де Е – ерітема, І – інфільтрація, Л – лущення, П – площа враженої поверхні
шкіри. Маленькі літери біля великих відображають до якої з частин тіла належить
цей показник. Показник PASI може коливатися у межах від 0 до 72,0 [183].
2.2.2. Визначення лімфоцитарних субпопуляцій
В основі методу є взаємодія моноклональних антитіл, які мічені флюоресцентною
міткою, з поверхневими антигенами лімфоцитів та подальший аналіз зразків на
проточному лазерному цитометрі. Але застосування лише одного типу
моноклональних антитіл, мічених флюорохромом (так звана одинарна мітка), не
завжди дає об’єктивну інформацію про ту чи іншу популяцію лімфоцитів, тому що
кожна клітина несе на своїй поверхні одночасно декілька типів антигенів. Більш
точне та інформативне дослідження субпопуляцій досягають при застосуванні
антитіл з двойною міткою, тобто до зразку крові додають одночасно два типа
моноклональних антитіл, що несуть на собі різні флюоресцентні барвники
(флюоресцеін ізотіоціанат та фікоеритрин) [[clxxxiv]]. Відкриття барвника
перідінін хлорофіл (PerCP), що є стабільним при кон’югуванні робить метод
іммунної флюоресценції ще більш досконалим, тому що дозволяє аналізувати на
поверхні клітини три антигени (трійна мітка) за допомогою моноклональних
антитіл [[clxxxv]]. Лімфоцити людини підрозділяють на три основні популяції –
Т-лімфоцити, В-лімфоцити та природні кілери. Ця класифікація заснована на
підставі їх біологічних функцій та експресії поверхневих клітинних антигенів.
Фенотипування лімфоцитів, тобто встановлення рівнів експресії поверхневих
диференцировочних антигенів лімфоцитів, широко застосовується в
імунодіагностиці та імунокорекції. Діагностичне значення мають визначення
відсотку клітин, які несуть на своїй поверхні досліджуваний антиген, та
інтенсивність світіння позитивних клітин, яка характеризує вираженість
експресії антигену на поверхні клітинної мембрани [184].
Для імунологічних досліджень використовували кров, яку брали з кубітальної вени
в ранкові години та змішували з гепарином. Ці дослідження робили двічі, перед
початком та по закінченню лікування.
Лімфоцитарні субпопуляції у цільній гепаринізованій периферичній крові
визначали за методом дво- та трикольорової проточної цитометрії з використанням
моноклональних антитіл фірми Бектон Дікінсон (США) та цитометру FACScan (Бектон
Дікінсон, США) з використанням комп’ютерних програм FACScan Research & Lysis
software (Бектон Дікінсон, США).
Принцип методу: 100 мкл переносили в окремі пробірки з 20 мкл кожного
моноклонального антитіла. Після змішування інкубували при кімнатній температурі
протягом 15-30 хвилин у темряві. Далі у кожну пробірку додавали лізуючий розчин
від фірми Бектон Дікінсон (2 мл) і інкубували протягом 10 хвилин. Після цього
проби центрифугували при 500 g протягом 5 хвилин і видаляли лізовані
еритроцити. Після дворазової відмивки р
- Київ+380960830922