РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ ЦЕНТРАМИ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ
2.1. Організаційно-правові передумови функціонування центрів неперервної освіти
Польщі
Нормативно-законодавчі акти, що діяли до недавнього часу в Польщі та регулювали
професійне навчання й загальне вдосконалення підготовки дорослих, були змінені
законом “Про систему освіти” від 7 вересня 1991 року, а також виконавчими
актами до нього. Нові положення, закладені у законі, були пристосовані до
сучасної суспільно-економічної ситуації і узгоджені з правилами економічної
реформи країни. Вони носять загальний характер, який визначає принципи
підвищення рівня освітніх знань і професійної кваліфікації дорослих. У даному
нормативному акті підтверджено необхідність і доцільність організації
неперервної освіти. Висунуто завдання поступової модифікації професійної
підготовки з метою її пристосування до дійсних потреб та реальних можливостей
ринку праці.
У положеннях закону відмічається, що “система освіти гарантує, зокрема,
можливість підвищення дорослими особами загальної освіти, здобуття або ж зміну
професійних та спеціалізованих кваліфікацій” (Ст.1, п.8 [1 DZ.U. Nr 95, poz.425
z 1991r.
]).
У тексті (Ст.68) обґрунтовується також наступне:
* Міністерство національної освіти та Міністерство праці і соціальної політики
разом із іншими зацікавленими Міністерствами визначають і видають розпорядження
щодо правил підвищення професійних кваліфікацій та загальної освіти дорослих;
* Галузеві міністерства за згодою Міністерства національної освіти та
Міністерства праці і соціальної політики можуть визначати організацію і правила
діяльності центрів професійного вдосконалення та інших установ неперервної
освіти дорослих через розпорядження;
* Рада Міністрів може визначати правила оплати за навчання в центрах
професійного вдосконалення та інших установах неперервного навчання дорослих
шляхом розпоряджень [2 DZ.U. Nr 95, poz.425 z 1991r.
].
Положення закону демонструють, що чинні організаційні вирішення щодо
неперервної освіти поступово модифікувались і пристосувались до дійсних потреб
та наявних можливостей держави.
Правила, що стосуються навчання, загальної та професійної підготовки і
допідготовки дорослих у позашкільних формах, знайшли місце у Розпорядженні
Міністра національної освіти та Міністра праці і соціальної політики від 12
жовтня 1993 року “Про правила та умови підвищення професійної кваліфікації і
загальної освіти дорослих” (Урядовий Кур’єр. №. 103 пол. 472 від 1993 р.).
Вимоги цього розпорядження стосуються, у першу чергу, осіб, котрі підвищують
професійну кваліфікацію та загальну освіту; закладів праці та організаторів
освіти дорослих, що здійснюють свою діяльність у шкільних та позашкільних
формах. Згідно з цим розпорядженням, під підвищенням професійної кваліфікації
та загальної освіти дорослих слід розуміти навчання в школах для дорослих і
вищих школах, а також підготовку, доповнюючу підготовку та вдосконалення
кваліфікації у позашкільних формах. Виходячи з цього, підвищення професійної
кваліфікації і загальної освіти може здійснюватись визначеними організаторами
таких видів діяльності. Останні зобов’язуються забезпечити підготовку
відповідної документації для здійснення своєї роботи.
Постанови і розпорядження визначили також види та форми документів, що
підтверджують закінчення позашкільних закладів освіти, доповнюючої підготовки
та вдосконалення кваліфікацій.
Нові положення освітнього законодавства, хоч у багатьох випадках недосконалі і
носять частково факультативний характер, все ж таки дозволяють, завдяки своїм
загальним підходам, створити систему освіти дорослих, котра зможе задовольняти
сьогоднішні суспільно-економічні потреби.
Ці вирішення ще не можна назвати цілком прийнятними. Необхідна подальша праця у
даному напрямку, спрямована на системний підхід щодо неперервної освіти,
особливо у позашкільних формах. Дедалі ґрунтовнішим видається запропонований
останнім часом постулат, про необхідність прийняття закону “Про освіту
дорослих”. У подібному юридичному акті можна було б комплексно впорядкувати
правила функціонування та форми позашкільної освіти. Щодо цього свою позицію
висловило Головне Правління Польської Спілки Вчителів, опублікувавши у Gіosie
Nauczycielskim (“Вчительському Голосі”) від 20.02.1994 р. конкретні матеріали
та пропозиції. Головне правління звертається з пропозицією опрацювання
Міністерством Національної Освіти проекту закону про неперервну освіту, котрий
би системно окреслював напрямки розвитку освіти дорослих. Така освіта не
повинна залишатись поза контролем з боку держави, виходячи з тези, що найкраще
вирішення – комерціалізація послуг у цій сфері. Для цього необхідним є бодай
часткове фінансування професійної неперервної освіти державою і органами
місцевого самоврядування, а також постійний нагляд над закладами системи
позашкільної освіти.
Корисними для розв’язання проблеми неперервної освіти є нормативні положення і
рекомендації, закладені в проекті оновленого закону “Про систему праці”, що
сприяють її функціонуванню. Зокрема, у запропонованому проекті внесено зміну до
положення статті 68 пункту 1 і уточнено обсяг неперервного навчання, який
охоплює:
* загальне та професійне навчання у школах для дорослих;
* підготовку, доповнюючи підготовку та вдосконалення у позашкільних формах,
враховуючи перекваліфікацію і самоосвіту;
* освіту, яка має на меті засвоєння знань і вдосконалення умінь, необхідних у
швидкозмінних сучасних суспільно-економічних умовах.
Новим істотним елементом у проекті змін до закону про систему освіти є
проголошення можливості отримання акредитаці
- Київ+380960830922