РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Мета досліджень
Лікування тварин з гнійно-некротичними процесами - актуальна проблема, оскільки ці хвороби набули ряду особливостей, які потребують удосконалення боротьби з ними. Це зміна видового складу бактеріальної флори ран, інфікування їх мікробними асоціаціями і штамами, резистентними до антибіотиків, які входять до складу антисептичних мазей.
Основною вимогою до засобів лікування тварин з гнійно-некротичними процесами відводиться прояву надійної бактеріцидності, щоб препарат діяв місцевоанестезуюче, протизапально та некролітично, а також був гіперосмомолярним. Препарати для місцевого лікування гнійно-некротичних процесів, що випускаються в Україні, відзначає Н.А.Ляпунов і співавт. [192], не повністю відповідають медико-біологічним вимогам хірургічної практики. Здебільшого їх готують на гідрофільних основах, які не абсорбують гнійний ексудат, а антибіотики, що входять до складу мазей, не діють на польові штами мікробів. Більшість бактерій, що знаходяться у рановому ексудаті, стійкі до левоміцетину та тетрацикліну, що входять до складу мазей.
Надійну антимікробну дію проявляє імпортний препарат офлоксацин. В Україні ресинтезовано офлоксацин під назвою тарівід - антибіотик групи фторхінолонів. Тарівід проявляє сильну бактеріцидну дію, має широкий спектр, до нього не утворюються стійкі штами бактерій. Згідно з даними Е.Н.Падейської і В.П.Яковлєва [30] тарівід перспективний для включення до складу мазей при лікуванні у тварин шкірно-некротичних процесів.
Другим недоліком при виготовленні мазей є висока їх дегідратуюча активність. Приготування мазей на поліетиленоксидних основах не у всіх випадках буває виправдане, а саме, аплікація таких мазей на ранову поверхню після радикальної хірургічної обробки небезпечна пошкодженням оголених нормальних і парабіотичних тканин внаслідок надмірного осмотичного ефекту.
За останні роки для практики ветеринарної медицини у ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок на базі офлоксацину вітчизняного виробництва розроблені високоефективні препарати групи фторхінолону: метрофлокс, офлоксан, бороцин, мазь "Офлодерм". При клінічних випробуваннях встановлено, що ці препарати за терапевтичною ефективністю не поступаються аналогам зарубіжного виробництва. Однак, є велика потреба детального вивчення фармако- та токсикодинаміки. Серед цих препаратів заслуговує на увагу мазь "Офлодерм" для лікування у тварин гнійно-некротичних уражень шкіри. Для впровадження мазі "Офлодерм" у практику ветеринарної медицини необхідно вивчити особливості фармако- і токсикодинаміки. Детальне дослідження фармакологічних властивостей нового препарату є обов'язковим як на стадії доклінічної апробації, так і в умовах клінічних досліджень її. Це обумовлено можливими неадекватними реакціями організму [178].
Згідно з методичними рекомендаціями з експериментального (доклінічного) вивчення лікарських препаратів для місцевого лікування ран [193] кожний новий препарат необхідно дослідити за такими показниками: біологічні властивості, фармакокінетика, токсичність, терапевтична ефективність. У комплексних препаратах так досліджують і кожну діючу речовину. Відомо, що за наявності у препараті двох і більше лікарських речовин може змінитися фармакокінетика та лікувальна ефективність кожного з них.
У складі мазей для прояву місцевої високої терапевтичної дії антибіотика важливу роль відіграє формоутворююча основа. Вона повинна відповідати таким вимогам: не зменшувати антимікробну дію лікарської речовини, забезпечити тривалу дію препарату у вогнищі інфекції, негативно не впливати на грануляційну тканину, добре сорбувати гнійний ексудат.
Відповідно до вище написаного, дослідження мазі "Офлодерм" ми провели за такою схемою:
СХЕМА
ВИВЧЕННЯ ФАРМАКОЛОГІЧНОЇ ДІЇ МАЗІ "ОФЛОДЕРМ"
2.2. Матеріал досліджень - мазь "Офлодерм", яка містить офлоксацину 0,5 г, димексиду 3, новокаїну 6 і ланоліну до 100 г.
Експериментальну частину роботи з вивчення фармакологічних, кінетичних та токсичних властивостей мазі "Офлодерм" виконано на найпростіших (Infusoria caudatum), 69 нелінійних білих щурах, 12 морських свинках, 18 кролях. Клінічні дослідження терапевтичної ефективності мазі "Офлодерм" проведені при лікуванні спонтанних інфікованих ран на 26 собаках, 8 вівцях з некробактеріальними ураженнями кінцівок, 15 телятах з гнійним запаленням пуповини.
2.3. Методи досліджень.
І. При вивченні біологічних властивостей мазі "Офлодерм" визначали наступні показники:
1. Дослідження гідрофільних властивостей мазі "Офлодерм" [193].
Здатність мазі поглинати рановий ексудат визначали за кінетикою абсорбції води через целофанову мембрану [193].
Було приготовлено дві форми 0,5% мазі "Офлодерм". Одна - на зневодненому вазеліні, друга - на зневодненому ланоліні.
Відважували точну (10 г) наважку кожної мазі і загортали їх у целофановий пакет. Обидва пакети поміщали у циліндр з ізотонічним розчином натрію хлориду.
Кожну годину пакети з мазями виймали з розчину натрію хлориду, просушували фільтрувальним папером і зважували на аналітичній вазі.
Масу абсорбованої води визначали за різницею маси мазі через 1, 2, 3, 4, 5 годин, порівняно з вихідними величинами.
2. Вплив мазі на активність шкірної анафілаксії. Моделлю активної шкірної проби слугували морські свинки [193].
Тваринам контрольної групи (3 тварини) вводили ізотонічний розчин натрію хлориду. Першій групі дослідних тварин (3 тварини) 3 рази, з інтервалом 24 год, у ділянці стегна внутрішньом'язово вводили офлоксацин у дозі 10 мг/кг маси тіла у формі 10%-ного розчину; офлоксацин з димексидом відповідно у дозі 10 і 2 мг/кг маси тіла вводили другій дослідній групі (3 тварини). За умов проведеної сенсибілізації організму офлоксацину можна встановити потенційну алергічну дію мазі "Офлодерм".