Організаційно-економічні засади функціонування дорадчих закладів з обслуговування сільськогосподарських підприємств (на прикладі областей півдня України)

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ДОРАДЧИХ ЗАКЛАДІВ В ПІВДЕННИХ
ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ
2.1. Особливості організації дорадчих закладів в південних областях
У першому розділі ми визначили економічні підстави створення та розвитку
дорадчої діяльності в України, необхідність створення національної дорадчої
служби. Але побудова ефективної системи дорадництва не можлива без
поперед­нього аналізу сучасного становища у сфері дорадчої діяльності. Особливо
важли­вим, на наш погляд, є аналіз вже діючих центрів, чітке визначення переваг
та недоліків кожної організаційної структури, усвідомлення потенціалу їх
розвитку та придатності у подальшому ефективному функціонуванні в єдиній
системі.
За даними Міністерства аграрної політики України на 2002 рік системи
до­радництва вже склалися та діють у 10 областях країни – Львівській,
Вінницькій, Київській, Чернігівській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій,
Донецькій, Луганській та АР Крим (додаток А).
Як показує карта сучасного стану розвитку дорадництва, більшість дорадчих
центрів діють за підтримкою міжнародних проектів та фондів: служби Київської,
Одеської та Донецької області працюють в рамках проекту DFID; Чернігівська,
Луганська та частково Київська – в рамках проекту TACIS; Вінницька служба
співпрацює з USAID. І тільки три області – Львівська, Запорізька та республіка
Крим – мають діючі дорадчі служби, які не фінансуються з боку проектів.
Особливий інтерес представляє собою південний регіон України, який поєд­нує у
собі області з дорадчими службами, що співпрацюють з проектами (Одесь­ка,
Миколаївська), що діють поза рамками проектів(Запорізька та АРК Крим) та
області, в яких служба взагалі не діє (Херсонська) або знаходиться на
почат­ковому етапі становлення (Дніпропетровська). Адже дорадча діяльність не
може розглядатися окремо від стану розвитку сільськогосподарської сфери, для
більш детального аналізу діючих служб сільськогосподарського дорадництва
доцільно розглядати дорадчі служби єдиної територіально-адміністративної
одиниці.
Поняття „регіон” включає в себе ряд однопорядкових ознак, які характери­зуються
ідентичністю або близькістю природнокліматичних умов сільського господарства;
ідентичністю або близькістю особливостей рівня соціально-економіч­ного розвитку
аграрного сектору економіки та спільністю характерних рис системи сільського
розселення [126, 127].
Південний регіон України характеризується досить високим рівнем розвитку
дорадництва, оскільки чотири з шести досліджуваних областей регіону – Одеська,
Миколаївська, Запорізька та АР Крим мають діючі дорадчі служби, діяльність яких
спрямована на забезпечення інформаційно-консультаційних потреб в облас­ному
масштабі і, таким чином, є найбільш сприйнятливим для більш детального розгляду
сучасних дорадчих структур.
Отже для проведення аналізу розвитку дорадчої діяльності ми розглядаємо області
південного регіону України - Одеську, Миколаївську, Херсонську,
Дні­пропетровську, Запорізьку області та Автономну Республіку Крим. Врахо­вуючи
відсутність дорадчої служби в Херсонській області та неможливість прове­дення
аналізу роботи Дніпропетровської дорадчої служби, яка тільки розпочинає свою
діяльність, ми аналізуємо дорадництво чотирьох областей південного регіону –
Одеської, Миколаївської, Запорізької та Автономної Республіки Крим.
Організація дорадчої служби кожної з областей відрізняється організаційно –
правовою формою функціонування, джерелами фінансування, структурними
під­розділами, що складають дорадчу систему та характером зв’язків між ними. В
таблиці 2.1 представлені основні характерні ознаки організації дорадчою служби
областей регіону.
Дані таблиці 2.1 свідчать, що дорадчі системи областей південного регіону
представлені майже усіма можливими організаційно-правовими формами їх
фун­кціонування – від повністю бюджетної організації в АР Крим до приватної
форми організації дорадництва в Миколаївській області. Тож і організації, на
базі яких засновано центри, джерела фінансування їх діяльності також різні.
Отже, цікавим,
на наш погляд, є більш детальний розгляд побудови обласних організаційних
структур дорадчої служби, що дозволить висвітлити переваги та недоліки кожної
окремої системи.
Побудова схем організації дорадчої служби областей регіону з метою їх
порівняння потребує використання єдиного підходу щодо відображення активних та
пасивних ланок системи, характеру їх взаємозв’язків в процесі дорадчої
діяльності. На наш погляд, доцільно розглядати організацію дорадчої діяльності
в області за основними її ознаками, до яких ми відносимо:
- статус,
- організаційну структуру,
- основні функціональні спрямування та взаємозв’язки з адміністрацією і
партнерами,
- джерела фінансування,
- надання послуг.
Відобразимо організаційну структуру кожної з досліджуваних дорадчих служб
областей регіону через визначення організацій, що безпосередньо займаються
дорадництвом, організацій, що залучені до інформаційно-консультаційної системи,
але прямим обов’язком яких не є надання дорадчих послуг, наявності Наглядової
Ради в структурі дорадництва та складу її членів.
Для відображення зв’язків між структурними підрозділами усередині системи та
між іншими організаційними одиницями області ми використовуємо три основних
типи можливих взаємовідносин між складовими системи, які притаманні будь-яким
організаційним структурам взагалі [128], і показують характер зв’язків між
ними:
- адміністративна підлеглість структурних підрозділів;
- співробітництво виключно у разі виконання ідентичних функцій, тобто
функціональні зв’язки;
- зв’