РОЗДІЛ 2
Аналіз і оцінка рівня екологічної безпеки підприємств харчової промисловості
2.1. Ідентифікація екологічних небезпек і загроз підприємств харчової
промисловості
Важливою складовою оцінки ризику є ідентифікація небезпек. Основне її завдання
полягає у виявлені (на основі інформації про об'єкт, результатів експертизи й
досвіду роботи подібних систем) і докладному описі всіх властивих системі
небезпек.
На етапі оцінки ризику ідентифіковані небезпеки оцінюються за допомогою
критеріїв прийнятного ризику. При цьому й критерії прийнятного ризику й
результати оцінки ризику виражаються як якісно, так і кількісно. Для аналізу
частоти використовуються: історичні дані, що відповідають типу системи, об'єкта
або виду діяльності; методи аналізу дерев подій або дерев відмов системи та її
складових; експертна оцінка з урахуванням думки фахівців.
Аналіз наслідків включає оцінку впливів вражаючих факторів на людей, майно
й/або навколишнє середовище. Для прогнозування наслідків використовують
теоретичні моделі аварійних ситуацій, що описують фізико-хімічні процеси, що
відбуваються, і вражаючі фактори.
Ідентифікація загроз об’єктів підвищеної небезпеки серед підприємств харчової
промисловості може бути визначеною як виявлення його властивості з точки зору
можливого небезпечного впливу на населення і оточуюче природне середовище.
Процес ідентифікації потенційно небезпечних виробництв включає встановлення:
ініціюючих надзвичайні події умови та чинники; імовірності виникнення
потенційних небезпек; джерел небезпек; реципієнтів і природи впливу на них;
ступеня впливу (критичності небезпеки); сукупності чинників, що збільшують або
зменшують імовірність реалізації потенційної небезпеки, а також факторів, що
посилюють або послаблюють її негативні наслідки [54, с. 47].
Ідентифікація потенційно небезпечних підприємств потребує встановлення
небезпечних видів діяльності, здатних при певних обставинах викликати
техногенні аварії.
Значну потенційну небезпеку, як вже зазначалось, концентрують з-поміж інших і
підприємства харчової промисловості. Насамперед це великі м'ясокомбінати,
бойні, консервні заводи, молокозаводи, функціонування яких пов’язане з
використанням холодильних установок, які використовують як холодоагент аміак.
Обсяги аміаку тут невеликі, але небезпека полягає в тому, що дані підприємства
розміщені дуже близько або в межах селітебельної зони. До того ж такі
підприємства часто є тісно пов’язаними територіально чи виробничими зв’язками з
об’єктами підвищеної небезпеки інших видів економічної діяльності людини, що
може викликати втягнення їх до ланцюгових техногенних аварій.
Аналізуючи місце і роль потенційно небезпечних виробництв серед підприємств
харчової промисловості Черкаської області у її господарському комплексі (як і
для України в цілому) можна зробити такі висновки:
* вони повною мірою є продуктом історичного розвитку суспільства, їх
характеристики визначені вимогами суспільства до умов їх функціонування;
* ці виробництва високо інтегровані у загальну структуру господарського
комплексу області та України, тобто вони перебувають у взаємодії між собою та
іншими виробничими та невиробничими об’єктами території, їх неможливо виключити
із сфери матеріального і нематеріального виробництва;
* види економічної діяльності до яких належать дані підприємства є провідними
для розвитку області, на виробництві продукції яких вона спеціалізується на
рівні країни та зовнішньоекономічних зв’язків;
* значна частина з них належить до трудомістких, щільно пов'язана з системою
розселення населення області, їх важко територіально відділити від
селітебельних зон території області.
Таким чином, приведення параметрів функціонування підприємств харчової
промисловості Черкаської області до вимог досягнення прийнятного рівня ризику
надзвичайних ситуацій та мінімізації негативного впливу на довкілля є складним
завданням, складовою структурою комплексу заходів спрямованих на гармонізацію
економічного розвитку регіону.
На території Черкаської області серед підприємств харчової промисловості
розташовано близько 40 об’єктів підвищеної небезпеки. Серед них практично усі
використовують та/чи зберігають небезпечні речовини. Ці підприємства належать
до хімічно та/або пожежо-, вибухонебезпечних за характером небезпеки, яка їм
властива. Близько 30 з них є хімічно небезпечними. На цих підприємствах
накопичено близько 100 т небезпечних речовин. Переважно це аміак (95,7%
загальної чисельності), який використовують в холодильних установках
(зберігання продуктів харчування). Іншими небезпечними хімічними речовинами є,
переважно, сірчана та азотна кислоти, натрій азотнокислий (рис. 2.1.).
Більшість з них належать до сироробної та молочної промисловості – 15, на цих
підприємствах накопичено близько 40,5 т хімічно небезпечних речовин (переважно
аміак холодильних установок), що складає близько 40% загальної чисельності цих
речовин. Чотири до м’ясної (утримують близько 25 т хімічно небезпечних речовин,
або 25% їх загальної чисельності), два – пивоварної (утримують 7,3% загальної
чисельності хімічно небезпечних об’єктів області), по одному до цукрової (4%
відповідно), кондитерської (4%) та лікеро-горілчаної (3,8%). Ще п’ять до інших
галузей харчової промисловості (15,4%).
Рис. 2.1. Характеристика хімічної небезпеки підприємств харчової промисловості
Черкаської області (за видами економічної діяльності)
Кількість небезпечних речовин на виробництві розглядається як основний, але не
єдиний критерій небезпечності об’єкта. Досить істотну роль при визначенні
статусу конкретного виробництва відіграють такі показники як зношеність
о
- Київ+380960830922