РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика експериментальних тварин та умов досліджень
2.1.1. Матеріали досліджень та обсяг експериментальних робіт
В реальних умовах ведення тваринництва на забруднених територіях надходження
радіонуклідів по “ґрунтовому каналу” найбільш істотне для ВРХ. Як вже описано в
огляді літератури, їх потрапляння до організму можливо разом з забрудненими
рослинами і ґрунтом, який заковтується під час випасу. Крім того, перевага ВРХ
в загальній структурі тваринництва на забруднених радіоактивними речовинами
територіях України є обґрунтуванням для найбільш прихильного розглядання
поставленої проблеми саме для цього виду тварин.
Для вивчення даної проблеми ВРХ, що утримується на території ЧЗВ з достатньо
високою щільністю забруднення радіонуклідами, є найбільш зручною моделлю.
Експериментальні роботи були проведені на поголів’ї ВРХ в період з 1996 по 2000
рр. на базі дослідних віваріїв “Новошепеличи” та “Куповате” (місця їх
розташування зображені на рис. 2.1). Проведено 4 експерименти в натурних та
один у лабораторних умовах терміном від 20-ти до 70-ти діб на тваринах різних
статево-вікових груп. Відібрано 44 голови ВРХ, з яких 23 були забиті в ході
експериментів для відбору зразків. Всього при виконанні роботи було відібрано
проб: органів та тканин – 250, корму – 250, ґрунту – 150, молока – 300, сечі –
50, калу – 200, фізіологічних розчинів – 100.
Радіоспектрометричний й радіохімічний аналізи підготовлених проб виконували на
обладнанні Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства
“Чорнобильський радіоекологічний центр”.
Рис. 2.1 Карта-схема розташування місць досліджень
2.1.2. Радіоекологічні умови в районі досліджень
Потужність експозиційної дози в приміщеннях віварію “Новошепеличи” складала
0,34±0,05 мкГр/год, а на прилеглих пасовищах протягом всього пасовищного
періоду – 1,57±0,24 мкГр/год. З урахуванням, що влітку співвідношення
тривалості знаходження тварин у приміщенні і на випасі складає приблизно 6:4, а
в стійловий період – 9:1, середньодобові значення потужності експозиційної дози
дорівнювали 0,83±0,08 і 0,46±0,04 мкГр/год, відповідно. Значення щільності
забруднення 90Sr і 137Cs полігону-пасовища "Новошепеличи" були близькими і
варіювали, відповідно, в межах 1,5-2,0 МБк/м2 та 0,5-2,0 МБк/м2.
Особливістю полігону-пасовища “Чистогалівка” є високе і досить нерівномірне
радіоактивне забруднення. Щільність забруднення ґрунту як 90Sr, так і 137Cs на
ділянках заготівлі кормів знаходилася в діапазоні значень 5,5-12,4 МБк/м2 та
7-40 МБк/м2, відповідно.
Щільність забруднення ґрунту на території дослідного віварію “Куповате”, де
проводилась заготівля кормів, складала за 90Sr та 137Cs, відповідно, 76,4±±16,3
кБк/м2 та 266,1±±70,3 кБк/м2.
Вміст 90Sr і 137Cs в кормовій рослинності і продукції ВРХ протягом всіх років
досліджень характеризувався значною розбіжністю значень, що було пов’язане з
певною строкатістю радіоекологічних умов і характеристик ґрунтів на ділянках
заготівлі кормів.
При розрахунку отриманих доз виходили з припущення, що корови переміщалися
"рівномірно" по всій території полігонів і тим самим "інтегрували" різноманітні
дозові навантаження від зовнішнього та внутрішнього опромінення від
інкорпорованих 90Sr і 137Cs.
Так, у 1996-2000 рр. середні дози від зовнішнього опромінення на все тіло
тварин складали 0,1-3,3 сГр/рік і мали слабо виражену тенденцію до зменшення з
роками: від 0,6 до 0,5 сГр, що пов'язано із зниженням гама-фону. Середні
величини ПД на ШКТ значимо варіювали від 0,5 до 11,0 і в залежності від
поточного надходження радіонуклідів відрізнялися, складаючи, переважно, 3-8
сГр/рік, як по роках, так і для окремих тварин.
Поглинені дози від 90Sr в кістковій тканині, напроти, характеризувались яскраво
вираженою тенденцією до збільшення з роками, що, насамперед, обумовлено малою
швидкістю виведення радіостронцію з цієї тканини.
У зв'язку з відносно високою швидкістю обміну інкорпорованого 137Cs формування
дозових навантажень у м’яких тканинах в цілому не супроводжувалося будь-якими
вираженими тенденціями і варіювало у цьому періоді від 0,01 до 1,0 сГр/рік.
Розглядаючи розподіл дозових навантажень, що були сформовані внаслідок дії
різних джерел опромінення, можна відмітити, що за даних умов утримання найбільш
значимим є опромінення кісткової тканини. Крім того, слід відзначити й
переважний внесок 90Sr порівняно із 137Сs у формування ПД на ШКТ, що пов'язано
як з більш високою концентрацією 90Sr у кормах (у 2-5 разів), так і з середньою
енергією b-розпаду, яка у 90Sr в 5 разів вища, ніж у 137Сs. В цілому, дозові
навантаження на ШКТ, як правило, на порядок менші, ніж на кісткову тканину.
Завершують “дозовий ряд” ПД, які отримували тварини від зовнішнього
g-випромінювання і від інкорпорованого 137Сs, що на два порядки нижче, ніж у
кістках.
2.1.3. Зооветеринарна характеристика тварин, умови їх годівлі та утримання
При формуванні стада експериментального віварію “Новошепеличи” маточним
поголів’ям стала група тварин (три корови та один бик), які були виловлені у
жовтні-листопаді 1987 році біля хутора Чистогалівський (ЧЗВ). Тваринам надали
клички: Альфа, Бета, Гамма і Уран та розташували в одному з приміщень колишньої
молочнотоварної ферми в с. Новошепеличи, де і був організований
експериментальний віварій. Поголів’я ВРХ, на якому проводились дослідження, –
це нащадки від вищевказаних тварин.
Тварини одержували грубі корми місцевого виробництва з полігонів "Чистогалівка"
і "Новошепеличи". Перший полігон, розташований у 3,5 км на південний захід від
ЧАЕС, являє собою луг на дерново-підзолистих супіщаних і місцями
торф’яно-бол
- Київ+380960830922