РОЗДІЛ 2
ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗАСОБІВ ЛОГІСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Облік експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури
Проблема дослідження експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури, утім як і сукупних логістичних витрат, полягає в тому, що традиційна бухгалтерська практика класифікації та обліку основних видів витрат, як правило, не містить адекватних розрахунків, оскільки агрегує витрати не за видами діяльності, а на нормативній основі. З тим, щоб усвідомити, яким чином здійснювати оцінку економічної ефективності й регулювання рівня експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури, доцільно сформувати механізм ідентифікації досліджуваних витрат в межах традиційної системи обліку витрат підприємства. Існує цілий ряд проблем ідентифікації експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури, а саме:
* проблема виокремлення експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктри з сукупних витрат операційної діяльності підприємства;
* проблема реєстрації (обліку) експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури;
* проблема розподілу експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктури.
Вирішення проблем ідентифікації експлуатаційних витрат засобів логістичної інфраструктри доцільно розпочати з огляду діючих положень бухгалтерського обліку щодо відображення основних елементів укрупнених статей експлуатаційних витрат (див.рис.1.14) в розрізі засобів логістичної інфраструктури, зокрема: транспортних, маніпуляційних, пакувальних, складського обладнання, а також складських приміщень, тобто в розрізі основних засобів підприємства, найбільш тісно "прив'язаних" до матеріалопотоку.
1. Витрати на утримання та експлуатацію засобів логістичної інфраструктури.
1. 1. Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів:
1.1.1. Витрати паливо-мастильних матеріалів. Облік паливо-мастильних матеріалів ведуть за видами та за місцем їх знаходження (на складах, у баках автомобіля тощо). Слід зауважити, шо паливо-мастильні матеріали можуть надійти на підприємство шляхом придбання (як з оплатою коштами, так і за бартером), безоплатного отримання, отримання їх як внеску до статутного капіталу, в результаті виявлення надлишків при інвентаризації.
Згідно П(С)БО-9 ?116? паливо-мастильні матеріали відносяться до складу запасів підприємства і в обліку та звітності відображаються за первісною вартістю. Склад первісної вартості запасів буде коливатися залежно від шляху надходження паливо-мастильних матеріалів на підприємство. Первісна вартість паливо-мастильних матеріалів, придбаних за грошову плату, буде складатися з таких елементів: вартості придбання у постачальників, за виключенням суми непрямих податків; ввізного мита (при імпорті); непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат (витрат на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування паливо-мастильних матеріалів тощо); інших витрат, пов'язаних з придбанням паливо-мастильних матеріалів і доведенням їх до стану, в якому вони будуть придатні для використання у запланованих цілях.
Для придбання паливо-мастильних матеріалів за готівку водіям видають відповідні суми під звіт. Розмір авансу, що видається під звіт на придбання паливо-мастильних матеріалів, як правило, встановлюють виходячи з вартості паливо-мастильних матеріалів, що в середньому витрачаються протягом тижня. Якщо водій працює на міжміських маршрутах, суму витрат на паливо-мастильні матеріали визначають виходячи з умов конкретного виробничого завдання.
При визначенні середньотижневих витрат за основу беруть плановий пробіг, лінійні норми витрат на паливо-мастильні матеріали та розміри діючих на них цін. Витрати паливо-мастильних матеріалів за умови роботи водія на міжміських маршрутах визначають на підставі вищезазначених умов (відстань, лінійні норми, ціни), з додатковим нарахуванням витрат, пов'язаних з непередбаченими обставинами.
Первинними документами, за якими на підприємстві відображується надходження та видача паливо-мастильних матеріалів, є прибуткові накладні, акти про приймання, відомості витрат пального, відомості повернення тощо. Дані первинних документів використовуються матеріально-відповідальними особами для складання звіту про рух паливо-мастильних матеріалів.
Фактичне списання використаних паливо-мастильних матеріалів, з включенням їх вартості до складу витрат, здійснюється з урахуванням вимог Норм № 43 ?84? на підставі подорожніх листів.
При цьому списанню підлягають не фактично, а нормативно витрачені паливо-мастильні матеріали.
Залежно від напрямку використання вантажних автомобілів вартість списаних паливо-мастильних матеріалів відображатиметься на рахунку "Виробництво" та "Загальновиробничі витрати" (у разі використання автомобіля для доставки на склад підприємства вхідного матеріалопотоку), або на рахунку "Збутові витрати" (у разі використання автомобіля для доставки готової продукції зі складу підприємства до споживача).
Паливо-мастильні матеріали, використані на профілактичні та ремонтні роботи, списують на підставі лімітно-заборних карток, видаткових накладних, актів на виконання робіт. При списанні паливо-мастильних матеріалів (незалежно від причини) виникає питання оцінки такого списання. Згідно П(С)БО-16 облік списання паливо-мастильних матеріалів може здійснюватися за допомогою одного з методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої вартості, ЛІФО та ФІФО.
Перевищення фактичної кількості витрачених паливо-мастильних матеріалів над нормативними показниками може розглядатися як перевитрата палива і його вартість стягуватися з водія з урахуванням положень Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116. За економію паливо-мастильних матеріалів водіям можуть виплачуватися премії.