Розділ II
КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА
СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО ДИСКУРСУ
2.1. Вербальна репрезентація основних дискурсотворчих концептів в екологічному дискурсі
Лінгвісти неодноразово використовували в своїх роботах метафори з метою розкрити сутність співвідношення між мовою та людською свідомістю. Ю.С. Степанов порівнює народ з велетнем, а мову - з дзеркалом, кажучи, що "цей велетень полюбляє милуватися собою у дзеркалі (як роблять, наприклад, чоловіки під час гоління). Особливість полягає лише в тому, що цей велетень сам і створює собі дзеркало у вигляді своєї мови" [165, с. 250]. Людина живе у вербалізованому світі, де пізнання дійсності відбувається шляхом репрезентації її фрагментів у мові. Кожний новий етап в розвитку суспільства супроводжується виникненням нових реалій та явищ, що зрештою призводить до вироблення нових поглядів на дійсність. Новий тип світосприйняття потребує нових концептів, виражених у мовній формі, що стає можливим завдяки здатності одиниць номінації безпосередньо відображати динаміку розвитку мови, тобто розкривати свої потенційні можливості в процесі реального використання [108, с. 223]. Напочатку 70-х років ХХ століття, людство, особливо мешканці країн Західної Європи, почало усвідомлювати необхідність берегти природу як середовище існування всього живого на Землі, економити природні ресурси та шукати нові шляхи задоволення матеріальних та фізичних потреб людини, які б не зашкоджували довкіллю. Зміни у світосприйнятті, формування так званої екологічної свідомості громадян (public environmental awareness) не могли не позначитися на словниковому складі, внаслідок чого англійська мова збагатилися новими поняттями, новими похідними словами, а також стійкими словосполученнями, які утворилися в результаті розширення семантичного обсягу вже існуючих лексичних одиниць.
Зміни в концептуальній картині світу позначаються виникненням нових концептів, які вербалізуються в мовній картині світу у вигляді слів, а отже кожне слово є носієм певних знань. Встановлення меж знань, що репрезентуються кожним словом, неможливе без глибокого вивчення не тільки лінгвістичної, а й екстралінгвістичної реальності. Традиційний підхід до лінгвістичних досліджень ґрунтувався на протиставленні лінгвістичних та екстралінгвістичних реальностей. На противагу йому сучасний стан розвитку мовознавства характеризується намаганням інтегрувати нові семасіологічні та ономасіологічні теорії [132, с. 122]. Ця тенденція зумовлює панування когнітивістського підходу до вивчення мовних явищ серед лінгвістів, оскільки саме когнітивна лінгвістика зосереджує свою увагу на питанні репрезентації знань про світ і роль мови в організації цих знань [2; 4; 5; 7; 20; 21; 26; 58; 59; 62; 77; 79, 98; 118; 121; 126; 132; 133; 148; 149; 180; 181; 36; 37; 212; 278; 242; 243; 244; 233; 234; 235]. Когнітивний підхід у вивченні мови відкриває нові шляхи вирішення традиційних проблем мовознавства [129, с. 86]. Значення у когнітивній лінгвістиці розглядається як вербалізоване знання, а не як статичний набір умов істинності [133, с. 4]. При цьому мова розглядається когнітологами як процес, де взаємодіють структури знання різного ступеню генералізації, створюючи передумову комплексного аналізу мовних одиниць. Значення слів важко вивчати, не повідомляючи деякі знання про предмети і явища, які за ними стоять [92 с. 69], тому щоб зрозуміти значення нових слів та виразів необхідно коментувати нові реалії [3, с. 8]. Частковість вербалізації знання є важливою характеристикою взаємодії мовлення і мислення. Когнітивний компонент складається з вербально оформленого фрагмента - комунікативної одиниці, що є лінгвістично трансформованим знанням, а також невираженого вербального фрагмента - фонових знань, які безпосередньо взаємодіють з певною комунікативною одиницею у мовленнєвій діяльності [133, с. 5].
Базовим терміном у когнітивній лінгвістиці є поняття вербалізованого (мовного) концепту. Цей термін "служить для роз'яснення ментальних або психічних ресурсів нашого пізнання або тієї інформаційної структури, яка відображає знання та досвід людини; оперативно-змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи та мови мозку (lingua mentalis), усієї картини світу, відображеної в людській психіці [91, с. 90]. Аналіз мовної картини світу сьогодні прийнято здійснювати саме шляхом вивчення концептів [52; 3], що розуміються як "набір смислів, якими оперує людина в процесі своєї ментальної діяльності і пізнання світу, і уявлення, відповідно до яких концептоструктури стоять між словами та екстралінгвістичною дійсністю" [154, с. 464]. Крім цього, в тлумаченні концепту підкреслюється етнічний компонент цього поняття [10; 44]. На думку О.П. Воробйової, концепт - "це одиниця пізнання світу, цілісне утворення особливого типу, якому властива здатність повторюватися, змінюватися та відбивати людській досвід" [45, с. 33].
Аналіз мовного матеріалу із застосуванням логіко-понятійних критеріїв дозволив встановити, що тематика спілкування в екологічній сфері зводиться до одиниць ENVIRONMENT, ENERGY, POLLUTION, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL. Їхня активізація у дискурсі дозволяє мовцеві зорієнтуватися, що йдеться саме про екологічну проблематику. Отже одиниці ENVIRONMENT, ENERGY, POLLUTION, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL становлять семантичну базу англомовного екологічного дискурсу і відповідно можуть вважатися дискурсотворчими концептами.
Розгалуженість та структурна складність системи лексем, які вербалізують в англомовній картині світу утворення ENVIRONMENT, ENERGY, POLLUTION, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL дозволяють класифікувати останні саме як концепти. Вони поєднують одиниці різних рівнів мови - морфемного, лексичного, синтаксичного та включають засоби вираження різних мовних категорій, зокрема категорії негативності та категорії модальності. Це не дозволяє розглядати одиниці ENVIRONMENT, ENERGY, POLLUTION, CLIMATE CHANGE та CHERNOBYL як лексико-семантичні поля, які повинн