РОЗДІЛ 2
ВПЛИВ МВФ НА ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ.
2.1. Мета програм співробітництва МВФ з країнами Центральної та Східної Європи.
В цій главі будуть висвітлені основні етапи становлення країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи та їх співробітництва з МВФ.
Мета співробітництва країн з МВФ полягає у виробленні ефективних заходів по врегулюванню економічної дестабілізації, що виникла в країнах. Основні завдання, які Фонд ставить перед країнами задля досягнення ефективного результату співробітництва можна умовно поділити на чотири групи, серед яких наступні [13, 113-127]:
1. Перша група завдань - макроекономічна стабілізація. Інструментом досягнення даної мети має бути жорстка податкова та монетарна політика, ліквідація надлишку грошової маси. Основною метою монетарної політики є утримання низької інфляції. Центральний банк має забезпечити зростання грошової маси, що узгоджується із середньорічним показником інфляції. У випадку формування інфляційного навісу, мають бути вжиті жорсткі заходи монетарної політики такі, як: випуск депозитних сертифікатів, зменшення темпів інтервенції на валютному ринку, зменшення державних витрат для здійснення реформ у податковому та соціальному секторах. Підтримання конкурентоздатності валютного курсу, відмова від плаваючого валютного курсу та від використання валютної прив'язки.
2. Друга група завдань - лібералізація економіки у основних сферах: товарів та послуг, праці та фінансів. В рамках другої групи завдань передбачається проведення таких заходів макроекономічної політики, як реформа внутрішніх цін, лібералізація зовнішньої торгівлі, лібералізація ринку робочої сили, реформа банківської системи та створення фінансових ринків. У банківському секторі першочерговим завданням буде зменшення кредитних ризиків з метою підтримки зниження рівня відсоткової ставки та заохочення довогосторокового кредитування.
3. Третя група завдань пов'язана із приватизацією, що повинна проводитись за чітким сценарієм: першочергова мала приватизація та вжиття заходів, направлених на розвиток приватного сектору, широкомасштабна приватизація, законодавче закріплення прав власності і останнє - структурна перебудова та ліквідація монополій. Метою структурних реформ в економіці є поліпшення інвестиційного клімату і закладення підвалин для економічного зростання. Структурні реформи у банківському секторі полягають у встановленні ринкових відсоткових ставок, розширенні обсягів операцій на відкритому ринку за рахунок підвищення ліквідності реструктуризованих ОВДП.
4. Четверта група завдань включає в себе законодавчу, інституційну і соціальну реформи, реформування системи соціального забезпечення, яка має базуватися на адресній грошовій допомозі, що буде надаватися соціально незахищеним верствам населення.
До всіх країн, що співпрацюють з МВФ, Фонд висуває наступні вимоги:
- Макроекономічна політика повинна бути направлена на забезпечення активного сальдо платіжного балансу.
- Стабілізація внутрішнього попиту повинна проводитись за рахунок обмеження державних витрат.
- Забезпечення бездефіцитності державного бюджету за рахунок скорочення невиправданих витрат на стримання інфляції.
- Стабілізація грошового обігу.
- Максимальне використання ринкових механізмів, як засобу підвищення рівня конкурентоспроможності економіки.
- Забезпечення політичної стабільності.
При цьому, від країн вимагається проведення транспарентної економічної політики, шляхом підвищення прозорості діяльності державних інституцій, вживання заходів по боротьбі з корупцією, створення некорумпованої та незалежної інфраструктури, характерної для ринкової економіки. В більшості країн Центральної та Східної Європи за мету співробітництва з МВФ ставиться необхідність створення інститутів ринкової економіки.
Показником ефективності співпраці країн з МВФ має бути інтеграція країн в світову економічну та фінансову систему.
Для досягнення мети співробітництва з МВФ, країни ЦСЄ працюють з Фондом за двома механізмами "стенд - бай" та "ЕФФ". Мета першого механізму полягає у підтримці кредитно - грошової політики, політики торгівельних та валютних обмежень, сфери державних фінансів, регулюванні державного боргу. Мета механізму "ЕФФ" - кредитування з метою подолання країною труднощів з платіжним балансом, що викликані макроекономічними проблемами у: виробництві, торгівлі та ціноутворенні.
Переходячи до розгляду трансформаційних процесів в європейських країнах з перехідною економікою, слід звернути увагу на значення самого поняття "країни з перехідною економікою". За класифікацією ООН всі країни в світі можна поділити на три основні групи:
- Перша група. "Розвинуті або промислово розвинуті країни". До складу цієї групи включають країни- члени ОЕСР, за вийнятком Угорщини, Мексики, Республіки Корея, Туреччини і Чеської Республіки.
- Друга група. "Країни з перехідною економікою". Це країни Центральної та Східної Європи (також включаючи держави, що раніше входили до складу СФРЮ), Співдружність Незалежних Держав і країни Балтії. Економічна система даних країн характеризується переходом від адміністративно- командного господарювання до соціально- орієнтованої ринкової економічної системи, що базується на засадах постіндустріальної моделі розвитку.
- Третя група. "Країни, що розвиваються". Це всі країни, території та регіони світу, що не увійшли до попередніх груп. [18] .
Виходячи з даної класифікації, можна стверджувати, що європейськими країнами з перехідною економікою є країни: Албанія, Білорусія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія.
Регіон Центральна та Східна Європа зформувався у 1990 році, після розпаду СРСР, але такий субрегіон, як Східна Європа, з'явився ще в 1945 році. Всі країни Східної Європи входили до Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ
- Київ+380960830922