РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
В ПОЛІСЬКІЙ ЗОНІ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Роль фермерства в функціонуванні аграрного сектора в умовах його реформування
Відомим є той факт, що сільське господарство протягом всього періоду свого існування зазнавало великих труднощів і перешкод, воно є найскладнішою сферою економіки України, яка потребує підтримки і перебудови. Аграрний сектор 90-х років характеризують дефіцитність і низька якість продовольства, демографічний дисбаланс з одночасним відтоком молоді з сільської місцевості, поєднання аграрної кризи з економічною.
Загостренням кризових явищ у сільськогосподарському виробництві сприяв також нееквівалентний обмін між містом і селом, що поглибило соціальні проблеми на селі, призвело до деградації села і масового відтоку з нього робочої сили, особливо молоді. Згубно позначилася на розвитку галузі командно-адміністративна система управління, яка відучила людей проявляти ініціативу. Знищено було поняття "власника на землі", позбавлено трудівників матеріальної зацікавленості, що відповідно знизило продуктивність їхньої праці. Як наслідок, значне відставання сільського господарства від інших країн, де широко впроваджена приватна власність.
Законодавчою базою для розвитку фермерства стали Закони України: "Про селянське (фермерське) господарство" (14.01.1992р), "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про внесення змін і доповнень до Закону "Про селянське (фермерське) господарство", Укази Президента України "Про невідкладні заходи по забезпеченню громадян земельними ділянками", "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" (10.11.1994 р.), "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємтвам і організаціям" (8.08.1995 р.), "Про оренду землі", "Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектора економіки" (3.12.1999р.), декрет Кабінету Міністрів "Про приватизацію земельних ділянок" та інші. Поява цих законодавчих актів сприяла створенню великої кількості фермерських господарств.
Процес реформування агропромислового виробництва в певній мірі стосувався і особистих господарств населення. Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року посилюється роль особистих господарств. Ним, зокрема, передбачено безоплатно передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, будівництва, садівництва.
Декрет Кабінету Міністрів "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", який був підписаний 17 травня 1993 року і започаткував реформування на засадах приватної власності державних підприємств агропромислового комплексу у сфері переробки і агросервісу. Пізніше цей Декрет та Указ Президента України "Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі" (19 січня 1995 року) лягли в основу Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", прийнятого Верховною Радою України 10 липня 1996 року. Завершенням першого етапу реформування в аграрному секторі стало підписання Президентом України 10 листопада 1994 року Указу "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва".
Другий етап реформування сільського господарства було розпочато підписанням Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 8 серпня 1995 року. Цим Указом було запроваджено сертифікат на право на земельну частку (пай). Отримавши право на майнові і земельні паї, їх власники розпочали процес реформування колективних сільськогосподарських підприємств у нові господарські структури, які базувались на приватній власності. Чільне місце серед них займали селянські (фермерські) господарства.
Логічним продовженням процесу реформування стало підписання Президентом України Указу "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" від 3 грудня 1999 року. Вищезгаданий Указ вирішив суперечку теоретиків і практиків реформування сільського господарства щодо перспективності різних організаційно-правових форм. Указом передбачено реформування колективних сільськогосподарських підприємств, як таких форм аграрного виробництва, що не відповідають Конституції та вимогам ринкової економіки, в господарські структури, засновані на приватній власності: селянські (фермерські) господарства, приватні підприємства, господарські товариства і сільськогосподарські кооперативи.
Структура недержавних сільськогосподарських підприємств на початку 2000 року зазнала істотних змін. Так, якщо за станом на 1 грудня 1999 року найбільш поширеною формою аграрних підприємств були колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) - 64%, то вже на початок другого кварталу 2000 року, за даними Міністерства аграрної політики України, формувань такої організаційної форми майже не залишилося. Тобто, колективні сільськогосподарські підприємства були реорганізовані в інші, більш пристосовані до умов ринкових відносин, форми підприємницької діяльності.
Всім відомі соціальні передумови, які спонукали до прийняття даного Указу. Життя переконливо довело неефективність колективних сільськогосподарських підприємств. Державна підтримка цих підприємств виявилася мало результативною. Водночас господарства приватного типу, зокрема, фермерські господарства можуть функціонувати в ринкових умовах. Досвід зарубіжних країн свідчить, що фермерство є одним із рушіїв відродження підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, високоефективного ведення сільськогосподарського виробництва.
Фермерські господарства, як одна з рівноправних форм господарювання на селі спрямовують свою діяльність на забезпечення товар