РОЗДІЛ 2
РІВЕНЬ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ КООПЕРАТИВНИХ ФОРМ
ГОСПОДАРЮВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ
2.1. Сучасний стан розвитку кооперативного сектора аграрної сфери
Розвиток ринкових відносин і стабілізація економічного зростання в Україні
вимагають нарощування потенціалу та ефективного функціонування всіх сфер і
секторів багатоукладної економіки. Серед них особливе місце займає
кооперативний сектор, оскільки:
- в економічній системі кооперативний сектор сприяє формуванню
багатоукладності національної економіки, розширенню масштабів економічної
діяльності, корпоратизації системи відносин, поєднанню особистих, колективних і
суспільних інтересів;
- у соціальній сфері місія кооперативного сектора спрямована на соціальну
підтримку, соціальні гарантії та соціальний захист кооператорів, подолання
бідності, соціальну перебудову села, зміцнення демократичних основ
суспільства;
- на міжнародній арені національний кооперативний сектор здатний активізувати
міжнародне кооперативне співробітництво, поглибити міжнародні інтеграційні
процеси, значно розширити міжнародний товарний обмін.
Таким чином, кооперативний сектор економіки слід вважати важливим суспільним
явищем ефективної системи господарювання і демократичного устрою держави. Тому
розвивати його необхідно в межах загальнонаціональної стратегії як органічну
складову економічної системи, що формується в Україні. Нині кооперативний
сектор економіки в Україні знаходиться на стадії формування. Він представлений
кооперативами та об'єднаннями різних видів кооперації – як ті що реформуються,
так і ті що історично склалися, а також ті, що вважаються новими для
вітчизняної кооперації. В цілому в кооперативному секторі налічуються нині
близько 31 тис. кооперативів [27]. Пропонована нами схематична структура нині
існуючого в Україні кооперативного сектора національної економіки зображена на
рис. 2.1.
Рис. 2.1. Система кооперативного сектора в Україні
Наявні сьогодні в Україні види кооперативних організацій можна умовно поділити
на дві великі групи: традиційні, які існували до початку 90-х років, та, нові,
які виникли та були відроджені на протязі останніх років. До традиційних видів
кооперативів, слід віднести виробничі та споживчі, які мають один суттєвий
недолік – це деформований в радянські часи механізм діяльності, який привів до
відриву від кооперативних принципів, як основи кооперативної діяльності, в той
же час для них є характерним наявність міцної матеріально-технічної бази і
висококласних фахівців. Потрібно відмітити, що з прийняттям у 1997 році Закону
України “Про сільськогосподарську кооперацію” сільськогосподарська виробнича
кооперація почала шлях відродження з дотриманням сучасних принципів, визнаних
міжнародним співтовариством, який спонукає до створення на селі кооперативів
дійсно нового типу [54].
Сучасний розвиток виробничої кооперації в Україні представлений двома рівнями:
первинним та у формі виробничого кооперативу. Перший являє собою просту
співпрацю виробників сільськогосподарської продукції у формі різнобічної
допомоги технікою, обладнанням, трудовими ресурсами під час обробітку ґрунту,
збору врожаю, збуту продукції тощо. Слід зазначити, що таке виробниче
кооперування не вимагає від суб'єктів господарювання створення нової юридичної
особи – виробничого кооперативу. Ця діяльність може існувати між двома
приватними підприємствами, приватним підприємством і господарським товариством,
приватним підприємством і виробничим кооперативом, а також іншими комбінаціями
наявних форм господарювання на селі, які визначені чинним законодавством
України. Щодо економічного аналізу цієї форми співпраці, то прослідкувати її
поширеність й ефективність в Україні надзвичайно важко, оскільки офіційно в
статистичних і бухгалтерських звітах її не відображають, хоча серед малих
підприємств виробниче кооперування значно поширене.
Іншим рівнем розвитку виробничої кооперації в Україні є виробничий кооператив.
Так, у Законі України “Про кооперацію” під терміном “виробничий кооператив”
розуміється кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для
спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх
обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку [59].
Крім цього, виробничий кооператив вимагає юридичної реєстрації як і будь-яке
підприємство в Україні. У своїй основі виробничий кооператив являє собою
достатньо просту і зрозумілу для його членів форму організації виробництва та
праці. Він функціонує за законами ринкової економіки, його діяльність є не що
інше, як підприємництво, спрямоване на одержання прибутку, чого вимагають умови
товарного виробництва. Специфічна риса принципів функціонування виробничого (і
будь-якого іншого) кооперативу – те, що практично весь одержуваний прибуток є
власністю його членів, між якими він і розподіляється пропорційно участі
кожного. Метою діяльності кооперативу є "не добування найбільшого прибутку на
витрачений капітал, а навпаки, збільшення через спільне господарювання
трудового доходу своїх членів або зменшення їхніх видатків", "не найбільший
прибуток, а найбільший добробут членів кооперативу" [11]. Ступінь
справедливості розподілу одержуваного кооперативом прибутку залежить від
реалізації головних принципових засад кооперативних економічних взаємовідносин
і прийнятих у конкретному кооперативі методичних підходів. На жаль, доводиться
визнати, що, незважаючи на всі переваги цієї форми організації виробництва і
праці, кількість кооперативів в аграрній сфері економіки України не зростає, а
навпаки, зменшується; це пояснюється відсутніст